Диво в Берліні. Як дев’ять веслярів поставили нацистів на коліна
- Автор: Браун Дэниел Джеймс
- Год: 2016
- Язык: украинский
- Год: Наш Формат
- ISBN: 978-617-7279-36-4
- Переводчик: Любовь Пилаева
- Жанр: Историческая проза
Электронная книга - «Диво в Берліні. Як дев’ять веслярів поставили нацистів на коліна». Краткое содержание книги:
Друга переносить нас до Німеччини, де Гітлер уже задумав свій найстрашніший план — Другу світову Перш ніж розв’язати війну, він прагне приспати ворога — показати, що Німеччина гостинна, вільна і мирна держава. Задля цього керівництво країни вирішує провести Олімпійські ігри 1936 року, куди, у складі збірної США з веслування, потрапляють наші герої.
Створена на основі реальних подій, книга розповідає про дружбу, вірність і відчайдушну боротьбу добра та зла. А головне — проводить паралелі з сучасним світом, змушує замислитись над тим, що подібний сценарій може повторитися, або навіть вже повторюється, сьогодні.
Роял Брогем стверджує, що регата 1936 р. привернула найбільший натовп, який будь-коли спостерігав веслувальні перегони, у статті «Екіпажі університету Вашингтона виграли всі три гонки: Каліфорнія розбита», ПІ (недатована вирізка в колекції матеріалів Джона Уайта). Джойс згадала у розмові, яку вона мала з Джуді в кінці свого життя, які знервовані і вона, і Джо були того дня, коли чекали на перегони. Мої описи перегонів того дня базуються на цій статті і на наступних: «75000 спостерігають битву екіпажів», ВД, 17 квітня 1936 р.; Кларенс Діркс «Човен університетської команди Вашингтона перемагає на 3 довжини», ПІ, 19 квітня 1936 р.; Джордж Варнелл, «Екіпажі університету Вашингтона здобувають абсолютну перемогу», СТ, 19 квітня 1936 р.; «Тренери щасливі і горді, каже Ел. Грандіозно, каже Том», СТ, 19 квітня 1936 р.; і запис в журналі Ульбріксона від 18 квітня 1936 р.
Цитата Покока з Ньюелла (с. 106). Цікавий та тривожний одночасно огляд Берліна в цей період часу можна знайти в «Зміни в Берліні», «Нешнл Джіогрефік», лютий 1937 р. Детальнішу інформацію про стан справ у Німеччині в цей час можна знайти у статті «Пам’ятний хронометр Гітлера», «Дейлі Мейл Репортер», 7 березня 2011 р.; у книжках Клаудії Кунц, «Нацистська совість» (Кембридж: «Гарвад Юніверсіті Пресс», 2003), с. 102; і Уолтерса «Берлінські ігри» (с. 90-92). Точний механізм, за допомогою якого Ріфеншталь, Геббельс і нацистський уряд приховували джерело фінансування Ріфеншталь для «Олімпії», докладно задокументований в книжці Баха «Лені» (с. 174-176).
Епізод про загрозу виключення деяких хлопців із університету за академічну неуспішність розповідається у статті Джорджа Варнелла, «Квартет із університетської команди перездав екзамени перед від’їздом», СТ (вирізка без дати в альбомі Роджера Морріса), і згадується у записі журналу Ульбріксона за 18 травня 1936 р. Їхні дедалі більш вражаючі результати часу також були відзначені в журналі в цей період.
Починаючи з від’їзду до Поукіпзі, ми починаємо отримувати звіти про події з перших рук у щоденниках трьох хлопців: Джонні Уайта, Чака Дея і, пізніше, Роджера Морріса. Стратегія перегонів у Поукіпзі, що народилася в потязі дорогою на схід, і описується у статті Джорджа Варнелла «Варнелл каже: «Є нова тактика для плану університету Вашингтона», СТ, 13 червня 1936 р., важлива почасти з огляду на те, як мало уваги надав їй Боббі Мок на практиці, власне, у перегонах. Деталі про атмосферу на човновій станції у Поукіпзі та інші події перед регатою узяті із широкого спектру новин, які окремо цитуються в онлайн-версії приміток. Боб Мок описує майже містичне вечірнє веслування на Гудзоні в розділі «Академічне веслування Вашингтона: 100± річна історія» на веб-сайті Еріка Коена: http://huskycrew.com/1930.htm.
Факти, пов’язані з поєдинком Луїс-Шмелінг, узяті в Джеймса П. Доусона «Шмелінг зупиняє Луїса у 12-му раунді під поглядами 45000 вболівальників», НЙТ, 20 червня 1936 р., і «Німеччина проголошує Шмелінга національним героєм за перемогу над Луїсом», НЙТ, 21 червня 1936 р. Про заворушення у Гарлемі тієї ночі повідомлялось у статті «Поразка Луїса відзначилась заворушеннями в Гарлемі», НЙТ, 20 червня 1936 р., так само як і про святкування у кварталах американських німців. Цитата Геббельса «Біла людина перемогла» взята із його запису у щоденнику за 20 червня 1936 р.
Опис візиту в Гайд-Парк походить в основному з листа Коротуна Ханта до своєї сім’ї, опублікованого «Пуйаллап Пресс» 25 червня 1936 р. під назвою «Місцева молодь зустрічає сина президента під час візиту в Гайд-Парк».
Перемога університетської команди Вашингтона в Поукіпзі в 1936 р. була одними з найвизначніших веслувальних перегонів усіх часів. Мій опис перегонів базується на великій кількості джерел, із яких найважливішими є: Роберт Ф. Келлі «Уболівальники академічного веслування ринулись в Поукіпзі на сьогоднішню регату», НЙТ, 22 червня 1936 р.; «Вашингтон здобуває абсолютну перемогу в регаті в Поукіпзі», НЙТ, 23 червня 1936 р.; Ед Еллі «Могутній західний екіпаж Ульбріксона розбиває «Золотих ведмедів», що захищають титул», «Поукіпзі Стар-Ентурпрайс», 23 червня 1936 р.; Х’ю Бредлі, «Бредлі каже: Товариство регати в Поукіпзі торжествує, як і «Деш» в Коні-Айленді», НЙП, 23 червня 1936 р.; Гаррі Кросс «Вашингтон виграє регату в Поукіпзі, університетська команда випереджає Каліфорнію на одну довжину», ГТ, 23 червня 1936 р.; «Екіпажі «Ескімосів» перемагають в усіх трьох категоріях у Поукіпзі», ПІ, 23 червня 1936 р.; Джеймс А. Бурхард «Перемога героїчного рульового «Ескімосів» на Гудзоні», «Нью-Йорк Ворлд Телеграм», 23 червня 1936 р.; «Ескімоси» отримують абсолютну перемогу у всіх трьох гонках на Гудзоні», ПІ, 23 червня 1936 р.; Малкольм Рой «Вашингтон перемагає на Гудзоні», «Нью-Йорк Сан», 23 червня 1936 р.; Герберт Аллен «Мізки Мока вмикають мускули «Ескімосів», які завойовують перше місце в Поукіпзі», НЙП, 23 червня 1936 р.; і Роял Брогем «Університетська команда проходить замислувате випробування», ПІ, 23 червня 1936 р. Джим МакМіллін є джерелом його коментаря про дихання через ніс, як записано в його інтерв’ю в листопаді 2004 р. з Майклом Соколовим; епізод про Хейзел Ульбріксон узятий із відеоінтерв’ю «Команда університету Вашингтона — ранні роки», згаданого вище, як і репліка «Ідіть до біса, Сіракузи» Боба Мока. Кілька додаткових деталей наведені зі щоденника Джонні Уайта.