Золотий маг. Книга 1. Зерно

— Так ти ж таким і був. Але тепер ти став ще й вбивцею. І не тільки бійців охорони короля руками зомбі, але й ні в чому не винного немовляти, для своїх моторошних ритуалів, — парирував Атавхаї.

— Я радий, що ви, вчителю, хоч пізно та своєрідно, але визнали мій талант в Некромантії. Тим приємніше буде вас здивувати та знищити! — викрикнув розлючений маг. — Шкода, що з королем не вдалося, але відправити в пекло кращого Некроманта Тротса теж буде непоганим результатом.

— Ти, як завжди, поспішаєш, Вілі. Як завжди. Все, що міг, ти вже використав. А те, що залишилося, жалюгідне сміття! — грізно відповів демон та покрокував назустріч Некроманту.

— Вовк і Цвях — з Атавхаї. Нік і Третій — зі мною. Обійдемо їх з боку та відволічемо на себе мертвяків, — швидко скомандував Ластерк.

За командою Некроманта, мерці, що залишилися, кинулися їм назустріч. Бійці швидко розділилися і виконали наказ командира. Двоє наздогнали Атавхаї та стали з ним в один ряд, готуючись зустріти мерців. Третій став попереду й повів за собою Ластерка і Ніка трохи лівіше, відволікаючи на себе більшу частину нападників.

Зав’язалися сутички. Цього разу мерці були більш вмілі та майже всі озброєні мечами. Певно, Некромант залишив, як останній резерв, бійців, яких підняв з могил. Троє нападників на групу демона були швидко знищені і над кладовищем пролунав грізний рик Атавхаї.

— Це і все, що ти міг назбирати? Мерзенний вбивця! Тепер стережися! — прогарчав демон.

— Як завжди, ви мене недооцінили, вчителю. Ще один сюрприз! — Некромант вдарив невеликим посохом в центр палаючої пентаграми і вимовив заклинання.

За кілька кроків перед групою демона на землі почало палати коло. Бійці зупинилися. З кола фонтаном бризнула земля і з’явилося щось. Це було щось середнє між людиною та ящіркою. Тіло було цілком людське, голова від якогось ящура з подовженою пащею, начиненою рядами гострих іклів, а ззаду був великий, масивний хвіст, на який ця істота спиралася.

— Ну, як вам подарунок, вчителю? — радісно прокричав Вілі Аррато. — Один з ваших родичів. Що ви тепер скажете?

— Ти ж не мав відгуку в Демонології. Як ти зміг? — дещо розгублено відповів Атавхаї.

— Цвяше, назад. Це бойовий демон. Тобі з ним не впоратися! — крикнув маг офіцеру, який кинувся в атаку.

Але було пізно. В руках чудовиська з’явилися два мечі. Бойовий демон, відштовхнувшись хвостом, як від трампліна, стрибнув назустріч бійцеві і завдав декілька блискавичних удару. Цвях навіть не встиг нічого збагнути, як почав розвалюватися на частини, порубаний умілим ворогом. Пролунав ще один рик Атавхаї і він кинувся назустріч бойовому демону. Той відскочив на кілька кроків назад і зайняв оборонну стійку. Атавхаї підхопив меч загиблого офіцера і атакував. Нік навіть не думав, що маг вміє так добре володіти мечем. Противники почали бойовий танець, завдаючи швидкі удари, ухиляючись, нападаючи, обертаючись навколо один одного.