Повернення короля [с иллюстрациями]

Тож чарівники прийшли в подобах людей, хоча ніколи не були молодими, старіли дуже повільно, мали просто золоті руки та кмітливий розум. Рідко кому[56] істари розкривали справжні свої імена, послуговуючись набутими. Двох верховних членів цього ордену (а загалом, кажуть, їх було п’ятеро) ельдари називали Куруніром, «Усевмілим», і Мітрандіром, «Сірим Пілігримом», а люди на Півночі кликали їх Саруманом і Ґандальфом. Курунір часто мандрував сходом, але врешті оселився в Ісенґарді. А Мітрандір підтримував тісну дружбу з ельдарами, мандрував головно Заходом і ніде не затримувався надовго.

Упродовж Третьої Епохи про те, хто охороняв Три Персні, не знав ніхто, крім самих охоронців. Однак, зрештою, стало відомо, що спершу Персні належали трьом найвеличнішим ельдарам: Ґіл-ґаладові, Ґаладріель і Кірданові. Перед смертю Ґіл-ґалад віддав свій перстень Ельрондові, а згодом Кірдан передав свій Мітрандірові. Бо Кірдан бачив більше та далі, ніж будь-хто в Середзем’ї, тому радо вітав Мітрандіра у Сірих Гаванях, знаючи, звідки той прибув і куди повернеться.

– Візьми цього персня, пане, – сказав він, – бо труди твої будуть нелегкі, а він дасть тобі сили здійснити ті діяння, які ти запланував. Адже це – Перстень Вогню, і ним ти зможеш наново розпалити пломінь сердець у нашому світі, який холоне. Що ж до мене, то моє серце – з Морем, і я мешкатиму на сірих його берегах, доки відпливе останній корабель. Я чекатиму на тебе.