Необхідні речі
- Автор: Кинг Стивен Эдвин
- Год: 2021
- Язык: украинский
- Год: Клуб семейного досуга
- ISBN: 9786171290396
- Переводчик: Владимир Куч
- Жанр: Ужасы
Электронная книга - «Необхідні речі». Краткое содержание книги:
Обережно! Ненормативна лексика!
У форматі PDF A4 збережений видавничий макет книги. (В формате PDF A4 сохранен издательский макет книги.)
– Так, сподіваюся, він задихнеться нахуй, – прошепотіла вона.
Це вперше в житті вона насправді вголос промовила таке слово, і від цього соски напружилися й знову защипали. Саллі пішла скоріше, роздумуючи, що, можливо, ще чимсь може зайнятись у ванній. Їй раптом сяйнуло, що вона також має певні потреби. Вона не впевнена, як саме їх задовольнити… але думала, що дізнається.
Господь же, врешті-решт, допомагає тим, хто допомагає собі.
– Як по-вашому, це чесна ціна? – запитав містер Ґонт у Поллі.
Поллі вже почала відповідати, але замовкла. Здавалося, щось раптово відвернуло увагу містера Ґонта. Він дивився кудись далеко і безгучно перебирав губами, ніби молився.
– Містере Ґонт?
Він легенько стрепенувся. Тоді погляд повернувся до її очей, і на обличчі з’явилась усмішка.
– Перепрошую, Поллі. Мене іноді відносить кудись.
– Така ціна не просто чесна, – сказала Поллі. – Вона навіть божественна.
Вона дістала з сумочки чекову книжку й почала писати. Час від часу туманно замислювалася, що ж це вона коїть, але тоді відчувала, як її очі манить до себе погляд містера Ґонта. Коли Поллі піднімала голову і їхні погляди перетиналися, питання й сумніви відступали.
Чек, який вона подала йому, був виписаний на суму сорок шість доларів. Містер Ґонт акуратно склав його й заховав у кишеню на лацкані спортивного піджака.
– Не забудьте заповнити корінець, – сказав містер Ґонт. – Ваш довгоносий друг, без сумніву, захоче перевірити.
– Він прийде з вами зустрітися, – промовила Поллі, цілком підкоряючись словам містера Ґонта. – Алан вважає вас шахраєм.
– Він багато думає і багато планує, – відказав містер Ґонт, – але його плани зміняться, а думки знесе геть, ніби туман у вітряний ранок. Повірте мені на слово.
– Ви… ви його скривдите, чи не так?
– Я? Ви дуже помилкової думки про мене, Патриціє Чалмерз. Я пацифіст – один із найбільших пацифістів у світі. У мене на шерифа й рука не підніметься. Я просто маю на увазі, що сьогодні по обіді в нього будуть справи по той бік моста. Він ще про це не відає, але вони будуть.
– А.
– Отже, Поллі?
– Так?
– Ваш чек не передбачає повну оплату за азку.
– Ні?
– Ні.
У руках вона тримала чистий білий конверт. Поллі найменшого уявлення не мала, звідки він узявся, але це здавалося чимсь максимально звичним.
– Поллі, щоб завершити оплату за амулет, ви повинні допомогти мені декого трішечки розіграти.
– Алана? – Вона зненацька стривожилася, ніби лісовий заєць, що зачув сухий повів вогню в гарячий літній день. – Ви про Алана?
– Абсолютно точно не про нього, – відповів Ґонт. – Просити розіграти людину, яку ви знаєте, ба більше, людину, яку ви нібито любите, було б неетично, дорога моя.
– Так?
– Так… Хоча, на мою думку, Поллі, вам справді варто ретельно обдумати свої стосунки з шерифом. Може виявитися, що все зводиться до вельми простого вибору: малий бiль зараз, який може врятувати вас від значно більшого болю в майбутньому. Іншими словами, ті, у кого швидке весілля, потім мають довге голосіння.
– Я вас не розумію.
– Знаю. Пізніше зрозумієте краще, Поллі, після того як переглянете пошту. Розумієте, я не єдиний, у чиє життя він вирішив устромити свого капосного допитливого носа. Наразі пропоную обговорити той невеличкий розіграш, який я б хотів, щоб ви влаштували. Піджартувати потрібно з чоловіка, якого я нещодавно найняв. Його прізвище Меррілл.
– Туз Меррілл?
Його усмішка зів’яла.
– Не перебивайте мене, Поллі. Ніколи не перебивайте, коли я говорю. Якщо, звісно, не хочете, щоб ваші долоні розбухли, ніби повітряні камери, заповнені отруйним газом.
Вона скулилася від нього, широко розплющивши сонні, розфокусовані очі.
– Я… вибачте мені.
– Добре. Вибачення прийнято… цього разу. А тепер слухайте мене. Дуже уважно слухайте.
Френк Джуетт і Брайон Макґінлі, шкільний учитель географії й за сумісництвом тренер із баскетболу, ішли з кабінету № 6 в учительську одразу за Еліс Теннер. Френк либився й розповідав Брайонові жарт, який сьогодні почув від продавця підручників. Про лікаря, який не міг діагностувати хворобу жінки. Він звузив вибір до двох варіантів – СНІД або Альцгеймер, – але конкретніше сказати не міг.
– І от мужик тої баби відводить лікаря вбік… – розповідав Френк, заходячи в учительську.