![Левіафан прокидається [calibre 5.10.1] - Читать Любимую Русскую Полную Книгу 👉 Read-E-Book.com](/uploads/posts/books/6/9/2/leviafan-prokidaetsya-calibre-5-10-1-download.jpg)
Левіафан прокидається [calibre 5.10.1]
- Автор: Кори Джеймс С. А.
- Серия: Простір #1
- Год: 2020
- Язык: украинский
- Переводчик: Джозефус Алоїзій Міллер
- Жанр: Боевая фантастика
Электронная книга - «Левіафан прокидається [calibre 5.10.1]». Краткое содержание книги:
Водовоз «Кентербері», що транспортує лід з кілець Сатурна до станцій Пояси Астероїдів, під час чергового рейсу засікає сигнал лиха від корабля «Скопулі». Прибувши на місце, екіпаж «Кентербері не виявляє на його борту жодної живої душі. Гірше того, рятувальна місія несподівано перетворюється в гонку на виживання. Капітан Джеймс Холден і вцілілі члени його команди стають володарями смертоносної таємниці.
А на станції Церера в Поясі Астероїдів детектив Міллер починає пошуки зниклої дівчини. Розслідування приводить спочатку до «Скопулі», а далі - до Джеймсу Холдену. Зникнення Джулі Мао стає ключем до розгадки жахливого злочину, замовники якого не посоромляться розв'язати повномасштабну війну між Землею і Марсом, щоб досягти своїх цілей.
Це був приємний сон.
Кухня блимнула разок червоним, і щось змінилося. Голден відчув неправильність цього, відчув, як сон переходить з теплих спогадів у жахіття. Він намагався щось сказати Наомі, але не міг сформувати слова. Кімната знову блимнула червоним, але не схоже, що вона помітила. Він підвівся, і підійшов виглянути з вікна кухні. Коли кімната блимнула червоним втретє, він помітив причину. З неба падали метеори, залишаючи за собою вогняні сліди кольору крові. Чомусь він зрозумів, що це були залишки Ероса, коли той розвалився в атмосфері. Міллер зазнав невдачі. Ядерна атака зазнала невдачі.
Жулі прибула додому.
Він повернувся, аби сказати Наомі, щоби бігла, але крізь підлогу проросли чорні парості і обмотали її, проштрикнувши тіло у багатьох місцях. Вони лізли з її рота і очей.
Він хотів підбігти до неї, але не міг рушити. Поглянувши вниз, він побачив, що парості ухопили і його. Одне обвило пояс і тримало його. Інше залізло йому до рота.
Він прокинувся з зойком у темній кімнаті, миготіло червоним. Щось тримало його за пояс. У паніці він почав сіпати перепону і здер нігтя на лівій руці ще до того, як його раціональний мозок нагадав, де він насправді. На містку, у своєму кріслі, пристебнутий в умовах нульової гравітації.
Він засунув палець до рота, намагаючись зализати вавку, бо поранився об одну із застібок, і декілька разів глибоко вдихнув через ніс. На палубі пусто. Наомі спить у своїй каюті. Алекс з Амосом наразі поза чергуванням і напевне теж сплять. Вони два дні майже без відпочинку перебували під високим прискоренням у гонитві за Еросом. Голден наказав усім закрити очі і вирішив стояти першу вахту сам.
І, значить, негайно заснув. Недобре.
У кімнаті знову заблимало червоним. Джим струсив головою, аби відігнати залишки сну, і сфокусував увагу на консолі. Блимав червоний сигнал тривоги: капітан викликав на екран випадаюче меню. Це була панель загроз. Хтось підсвітив їх лазером для цілевказання.
Там же, на панелі, увімкнув активні сенсори. Єдиним судном на мільйони кілометрів був «Раві», і саме він позначив їх як ціль. За автоматичними логами, це почалося декілька секунд тому.
Простягнув руку, аби увімкнути зв’язок і викликати «Раві», аж тут заблимав сигнал вхідного повідомлення. Встановив зв’язок, і за секунду по цьому голос Макбрайд сказав:
– «Росінант», припиніть маневри, відкрийте зовнішній люк і приготуйтесь до абордажу.
Голден насупився на консоль. Що за дивний жарт?
– Макбрайд, це Голден. Що за дивний жарт?
Відповідь надішла різким тоном, який аж ніяк не підбадьорював:
– Голдене, відкривайте ваш зовнішній люк і готуйтесь до абордажу. Якщо я завважу, як активується хоч одна оборонна система, я дам по вам залп. Це зрозуміло?
– Ні, – сказав він, більше не маючи змоги приховувати стурбованість, – не зрозуміло. І я не дам вам висадитись на мій корабель. Що з біса відбувається?
– Я маю наказ від командування ООН взяти під контроль ваше судно. Вас звинувачено у втручанні у військові операції ООН, незаконному розпоряджанні військовим майном ООН і цілому переліку додаткових злочинів, які я не потурбуюсь вам зачитувати. Якщо ви не здастеся негайно, ми будемо змушені відкрити вогонь.
– Ох, – відповів Голден. ООН помітили, що їхні ракети змінили курс, спробували їх перпрограмувати, і зрозуміли, що ракети їх не слухають.
Вони засмутилися.
– Макбрайд, – відповів Джим за хвилину, – абордаж не призведе ні до чого доброго. Ми не можемо віддати вам ці ракети назад, та й у цьому більше нема потреби. Вони просто трохи змінили курс.
Сміх Макбрайд прозвучав радше як гавкіт злого пса, що от-от укусить.
– Трохи змінили курс? – перепитала вона. – Ви передали три тисячі п’ятсот сімдесят і три міжпланетні балістичні ракети з надкритичною плазмою в руки зрадника, обвинуваченого у війскових злочинах!
Це вимагало цілої хвилини:
– Ви маєте на увазі Фреда? Я вважаю, що «зрадник» це занадто…
Макбрайд обірвала його:
– Деактивуйте фальшиві транспондери, які завели геть наші ракети, увімкніть транспондери на поверхні, або ми відкриємо вогонь по вашому кораблю. У вас десять хвилин на виконання.
Зв’язок клікнув, обірвавшись. Голден втупився в консоль з чимось середнім між невірою і обуренням, потім знизав плечима і вдарив по кнопці бойового посту. Палубне світло по всьому судну набуло злого червоного кольору. Попереджувальний клаксон прозвучав тричі. Менше ніж за дві хвилини трапом у кокпіт біг Алекс, а за півхвилини по тому Наомі закинула себе на місток.