Гаррі Поттер і Смертельні реліквії (з ілюстраціями)
- Автор: Ролінґ Джоан К.
- Серия: Гарри Поттер #7
- Год: 2007
- Язык: украинский
- Год: А-БА-БА-ГА-ЛА-МА-ГА
- ISBN: 978-966-7047-70-2
- Переводчик: Виктор Евгеньевич Морозов
- Жанр: Детское фэнтези
Электронная книга - «Гаррі Поттер і Смертельні реліквії (з ілюстраціями)». Краткое содержание книги:
- За двадцять хвилин я чекатиму й тебе зі слизеринцями у Великій залі, - сказала професорка Макґонеґел. - Якщо захочеш покинути школу разом зі своїми учнями, тебе ніхто не зупинятиме. Але якщо хтось із вас спробує зірвати наш опір, чи підніме проти нас зброю, тоді, Горацію, ми зійдемось у двобої не на життя, а на смерть.
- Мінерво! - Слизоріг був у відчаї.
- Настав час для слизеринців визначитися, кому вони віддані, - урвала його професорка Макґонеґел. - Іди буди своїх учнів, Горацію.
Гаррі вже не слухав, що бурмоче Слизоріг. Разом з Луною він побіг за професоркою Макґонеґел, яка зайняла позицію посеред коридору й підняла чарівну паличку.
- Пієртотум... ой, заради Бога, Філч, не тепер...
Коридором саме шкандибав старий сторож, волаючи:
- Учні не сплять! Учні в коридорах!
- Так і має бути, тупий телепню! - крикнула Макґонеґел. - Краще зроби щось корисне! Знайди Півза!
- П-півза? - перепитав, затинаючись, Філч, немовби ніколи не чув цього імені.
- Так, Півза, дурню, Півза! Ти ж на нього нарікаєш ось уже чверть століття! Приведи його сюди, негайно!
Філч, очевидно, подумав, що професорка Макґонеґел з’їхала з глузду, та все ж пошкутильгав геть, згорбившись і бурмочучи щось собі під ніс.
- А тепер... пієртотум локомотор! - крикнула професорка Макґонеґел.
І по всьому коридору з постаментів позістрибували статуї і лицарські обладунки, а з брязкоту, що долинув з верхніх і нижніх поверхів, Гаррі зрозумів, що те ж саме зробили їхні «колеги» по всьому замку.
- Гоґвортсу загрожує небезпека! - закричала професорка Макґонеґел. - Займайте позиції, захищайте нас, виконуйте свій обов’язок перед нашою школою!
З брязканням і криками юрба ожилих статуй протупала повз Гаррі - одні менші, інші значно більші, ніж насправді. Були там і тварини, а брязкітливі лицарські обладунки розмахували мечами й шпичастими ядрами на ланцюгах.
- А тепер, Поттере, - сказала Макґонеґел, - раджу тобі й міс Лавґуд повернутися до ваших друзів і привести їх усіх у Велику залу... а я піду будити решту ґрифіндорців.
Піднявшись на наступний поверх, вони розійшлися. Гаррі й Луна побігли шукати прихований вхід у кімнату на вимогу. Назустріч їм спішили ватаги учнів у дорожніх плащах, накинутих прямо на піжами. Їх підганяли до Великої зали вчителі і старости.
- Це ж був Поттер!
- Гаррі Поттер!
- Це він був, клянусь, я його бачила!
Та Гаррі не озирався, і невдовзі вони вже підбігли до входу в кімнату на вимогу. Гаррі притулився до зачарованої стіни, вона його визнала, й вони з Луною помчали крутими сходами вниз.
- Що?..
Коли Гаррі побачив кімнату, то ледь не послизнувся на східцях від шоку. Кімната була переповнена, людей було набагато більше, ніж тоді, як він звідси виходив. На нього дивилися Кінґслі й Люпин, а ще Олівер Вуд, Кеті Бел, Анжеліна Джонсон і Алісія Спінет, Білл і Флер, а ще містер і місіс Візлі.
- Гаррі, що там діється? - запитав Люпин, зустрівши його біля сходів.
- Волдеморт прямує сюди, школу огороджують оберегами... Снейп утік... а ви чого тут? Як ви довідалися?
- Ми розіслали звістки всім воїнам Дамблдорової армії, - пояснив Фред. - Невже ти, Гаррі, думав, що хтось захоче пропустити таку забаву? ДА повідомила Орден Фенікса - і так воно все й розрослося, як снігова лавина.
- З чого починаємо, Гаррі? - запитав Джордж. - Що там відбувається?
- Іде евакуація менших дітей, і всі збираються у Великій залі для організації оборони, - повідомив Гаррі. - Ми йдемо в бій!
Усі закричали й кинулися до сходів, притиснувши Гаррі до стіни. Бігли члени Ордену Фенікса, Дамблдорової армії і квідичної команди, в якій Гаррі колись грав. З чарівними паличками напоготові всі подалися до головного будинку замку.
- Ходімо, Луно, - гукнув, пробігаючи, Дін і подав їй руку. Луна схопилася й побігла за ним сходами нагору.
Натовп розсмоктувався. В кімнаті на вимогу ще залишалася невеличка групка людей, і Гаррі до них підійшов. Місіс Візлі сварилася з Джіні. Їх оточили Люпин, Фред, Джордж, Білл та Флер.
- Ти ще неповнолітня! - кричала на дочку місіс Візлі. - Я не дозволяю! Хлопці - то таке, а ти вертайся додому!
- Я не повернуся!
Волосся Джіні розлетілося, коли вона вирвала долоню з материної руки.
- Я в Дамблдоровій армії...
- ...це зграя підлітків!
- Зграя підлітків, яка збирається кинути виклик йому, чого досі ніхто не насмілився зробити! - обурився Фред.