Янтарне скло
- Автор: Пулман Филип
- Серия: Темні початки #3
- Год: 2007
- Язык: украинский
- Год: Книжковий Клуб «Клуб Сімейного Дозвілля»
- ISBN: 978-966-343-766-8
- Переводчик: Сергій Савченко
- Жанр: Другие приключения
Электронная книга - «Янтарне скло». Краткое содержание книги:
«Янтарне скло» — заключна книга трилогії видатного майстра слова Філіпа Пуллмана, що розповість про небезпечні пригоди дівчинки Ліри, що мешкає у іншому, схожому на наш, світі та її друга Віла. Діти мандрують різними світами, уникаючи контактів із воїнами Зла, бо за старовинним пророцтвом після глобальної катастрофи саме на Ліру чекає доля другої Єви, матері всього людського. Разом з героями юний читач порине у вир надзвичайних подій: подорож до підземного світу, поєдинок сил Добра і Зла, зустріч з душами померлих друзів і, нарешті, розставання Віла та Ліри, які встигли полюбити одне одного, але заради збереження рівноваги у Всесвіті змушені повернутися кожен до свого світу.
Дорослі уважно дивилися на дівчину й бачили, що її очі виблискують більше, ніж зазвичай, і що вона задирає підборіддя з виглядом, котрий вона, сама того не знаючи, перейняла у Віла. «Вона виглядає водночас розгубленою та нескореною», — захоплено подумала пані Ганна, а Ректор побачив також дещо інше: уся Лірина несвідома грація зникла, і вона почувалася у своєму вже не дитячому тілі вельми незручно. Проте він усе одно ніжно любив цю дівчину і наполовину з гордістю, наполовину з побожним острахом подумав, якою чудовою жінкою вона стане незабаром.
Ректор сказав:
— Ліро, поки стоїть цей Коледж, в тебе завжди буде свій дім — якщо, звичайно, він тобі потрібен. Що ж до грошей, твій батько передав Коледжу значну суму з умовою, що ми вдовольнятимемо всі твої потреби, хай там якими вони є.
Насправді лорд Ізраель нічого такого не робив, однак Коледж Джордана був далеко не бідним закладом, а в його ж Ректора були власні гроші, котрі збереглися навіть після останніх зрушень.
— Але я не про це, — вів далі Ректор. — Тобі слід учитися. Ти ще дуже молода, і досі рівень твоїх знань залежав…
Будьмо відвертими: від того, кого зі своїх учителів ти не надто залякувала, — з посмішкою промовив чоловік. — Твоя освіта була геть безсистемною. Може виявитися так, що після належного навчання у тебе проявляться таланти на царинах, про які ми навіть подумати не могли. Проте якщо ти збираєшся зробити вивчення алетіометра метою всього свого життя та свідомо вчитимеш те, що ти колись знала інтуїтивно…
— Саме так! — рішуче промовила Ліра.
— … тоді навряд чи я зможу зробити щось краще, ніж передати тебе до рук моєї доброї подруги пані Ганни. Її знання в цій галузі є неперевершеними.
— Зараз я висловлю свої думки, — сказала жінка, — і тобі необов'язково відразу давати відповідь. Можеш обміркувати мою пропозицію протягом деякого часу. Мій коледж не такий старий, як Джордан, і в будь-якому разі ти надто молода, щоб стати його студенткою, але декілька років тому ми придбали в північній частині Оксфорда великий будинок та вирішили заснувати там пансіонат. Я б хотіла, щоб ти зустрілася з директрисою та вирішила, чи не хочеш стати нашою вихованкою. Бачиш, Ліро, невдовзі тобі знадобиться дружба дівчат твого віку. Коли ми молоді, то вчимося від інших деяких важливих речей, і я не думаю, що Джордан може забезпечити тебе всіма ними. Директриса пансіонату — розумна, енергійна, доброзичлива та обдарована багатою уявою молода жінка, і ми раді, що взяли на цю посаду саме її. Можеш поговорити з нею, і якщо ця ідея припаде тобі до душі, зроби коледж Святої Софії своєю школою так само, як Джордан був твоїм домом. А коли ти хочеш систематично вивчати алетіометр, ми можемо зустрічатися у приватному порядку. Але, люба, ця наука потребує дуже багато часу. Та й узагалі, в тебе є час — можеш не відповідати мені прямо зараз.
— Дякую, пані Ганно, — відповіла Ліра, — я обов'язково як слід усе обміркую.
Ректор віддав Лірі свій особистий ключ від дверей саду, і тепер вона могла ходити туди, коли схоче. Тієї ж ночі, коли охоронець уже збирався зачинити вхід до коледжу, дівчина та її деймон прослизнули надвір та пішли темними вулицями, слухаючи, як усі оксфордські дзвони відбивають північ.
Щойно вони опинилися в Ботанічному саду, Пантелеймон побачив мишу та кинувся за нею в темряву, але передумав і скочив на величезну сосну. Спостерігати за тим, як він стрибає по гілках так далеко від неї, було Лірі дуже приємно, проте слід було виявляти обережність, бо хтось міг їх побачити: відьмацька спроможність віддалятися від свого деймона, що далася їй із таким болем, мала залишитися таємницею. Колись вона обов'язково продемонструвала б це вміння своїм друзям-хлопцям й дістала б величезне задоволення, спостерігаючи, як вони перелякано витріщили б очі, однак Віл показав їй, як важливо вміти мовчати та триматися в тіні.