Диво в Берліні. Як дев’ять веслярів поставили нацистів на коліна
- Автор: Браун Дэниел Джеймс
- Год: 2016
- Язык: украинский
- Год: Наш Формат
- ISBN: 978-617-7279-36-4
- Переводчик: Любовь Пилаева
- Жанр: Историческая проза
Электронная книга - «Диво в Берліні. Як дев’ять веслярів поставили нацистів на коліна». Краткое содержание книги:
Друга переносить нас до Німеччини, де Гітлер уже задумав свій найстрашніший план — Другу світову Перш ніж розв’язати війну, він прагне приспати ворога — показати, що Німеччина гостинна, вільна і мирна держава. Задля цього керівництво країни вирішує провести Олімпійські ігри 1936 року, куди, у складі збірної США з веслування, потрапляють наші герої.
Створена на основі реальних подій, книга розповідає про дружбу, вірність і відчайдушну боротьбу добра та зла. А головне — проводить паралелі з сучасним світом, змушує замислитись над тим, що подібний сценарій може повторитися, або навіть вже повторюється, сьогодні.
Деякі метеорологи стверджують, що листопад 2006 р. затьмарив рекорд грудня 1933 р., але офіційні результати вимірювання опадів в 2006 р. були зняті в аеропорті «Сі-Так», у 13 кілометрах на південь від Сіетла, де кількість опадів має тенденцію до підвищення. Див. Санді Даутон «Контролери погоди відслідковують кожну краплю», СТ, 3 грудня 2006 р., а також Мелані Коннор «Місто, яке спокійно ставиться до дощу, взуває чоботи до стегон», НЙТ, 27 листопада 2006 р.
Епіграф запозичений в Ньюелла (с. 88). Першокурсників можна побачити веслуючими під бушпритом старої шхуни на фотографії від СТ, 18 лютого 1934 р. «TOLO» у західному Вашингтоні і Британській Колумбії стосується до того, що більша частина країни знає як танець Седі Хокінса, в якому дівчина запрошує юнака на подію. Термін походить, мабуть, від слова «тулу» (вигравати) мовою Чинук, жаргоном, на якому говорили в XIX столітті багато північно-західних індіанців.
Послідовні коментарі Ульбріксона про ефективність різних хлопців і різних екіпажів, тут і далі, взяті з його «Журналу явки екіпажа університету Вашингтона», т. 4 (1926 р.; 1931-1943 рр.), що зберігається в документах Елвіна Едмунда Ульбріксона в «Спеціальних колекціях університету Вашингтона», інвентарний № 2941-001, далі іменованого як «журнал Ульбріксона».
Одним із пізніших веслярів і відданих учнів Ебрайта був Грегорі Пек. Цитата Базза Шульте взята у Гері Фішгелла «Грегорі Пек: Біографія» (Нью-Йорк: «Скрайбнер», 2001), с. 41. Цитата Дона Блессінга наведена з газетної вирізки «Ебрайт: Друг, жорсткий тренер», «Дейлі Каліфорніан», 3 листопада 1999 р. Велика частина інформації про ранні роки тренерства Ебрайта в університеті Каліфорнії і суперництво з Вашингтоном, у тому числі цитата «порочне і криваве» походить із інтерв’ю з Ебрайтом, проведеного Артуром М. Арлеттом у 1968 р., зберігається у відділі «Регіональна усна історія» бібліотеки Бенкрофта в університеті Каліфорнії, Берклі. Запальний обмін листами між Ебрайтом і Пококом відбувся в період із жовтня 1931 р. до лютого 1933 р. Листи також зберігаються в бібліотеці Бенкрофта. Покок стверджує в «Спогадах» (с. 63), що саме він першим запропонував Ебрайта на посаду тренера в університеті Каліфорнії.
Основними джерелами опису підготовки до перегонів Каліфорнія-Вашингтон 1934 р. є «Першокурсники перемагають, «Ведмеді» ВМФ тут», СТ, квітень 1934 р.; «Веслувальники «Ведмедів» налаштувались на випробування з «Ескімосами», «Сан-Франциско Кронікл», 5 квітня 1934 р.; «Веслувальники «Ведмедів» збираються захопити Північ», «Сан-Франциско Кронікл», 6 квітня 1934 р.; «Ескімоси» виграли 4 із 6 перегонів», «Сан-Франциско Кронікл», 6 квітня 1934 р.; і «Веслувальники Каліфорнії зустрічаються сьогодні у перегонах із Вашингтоном», «Ассошіейтед Пресс», 13 квітня 1934 р.
Враження Джойс від спостереження із порома, коли Джо вперше веслував, було тим, що вона добре пам’ятала, і мій опис її почуттів і думок походить із її численних розмов із дочкою Джуді. Посилання на Джона Діллінджера, взяте із статті «Джон Діллінджер посилає американських агентів у район Сан-Хосе», «Сан-Франциско Кронікл», 13 квітня 1936 р. Підрахунок 300+ гребків на дистанції 3.2 кілометра базується на цифрі 200 гребків на дистанції 2 кілометри, або 1 гребок на кожні 10 метрів, наведеній Сюзан Сейнт Сінг в її книжці «Диво-команда» (Нью-Йорк: «Сейнт Мартінс», 2008), с. 88. 3.218 кілометра — це дві милі, що дадуть результат 321 гребок, однак, швидкість ходу в перегонах на дві милі неминуче нижча, ніж в 2-кілометровому спринті. Мій опис перегонів першокурсників Каліфорнія-Вашингтон 1934 р. базується, насамперед, на даних Френка Г. Горрі «Ескімоський човен торжествує, попереду на й довжини», «Ассошіейтед Пресс», 13 квітня 1934 р.; і Рояла Брогема «Основна університетська команда і першокурсники Вашингтона перемогли екіпажі Каліфорнії», ПІ, 14 квітня 1934 р.
Для значно ширшої інформації про сімейне життя Йозефа Геббельса див. Аня Клабунді «Магда Геббельс» (Лондон: «Тайм Уорнер», 2003). Додаткові факти, представлені тут про «Рейхсспортсфельд», узяті з «XI Олімпіада: Офіційний звіт»; в Даффа Харт-Девіса, «Ігри Гітлера» (Нью-Йорк: «Харпер енд Роу», 1986), с. 49; і Крістофера Хілтона «Олімпіада Гітлера» (Глостершир: «Саттон Паблішинг», 2006), с. 17. Ідею естафети факела часто приписують доктору Карлу Даєму, головному організаторові Олімпійських ігор 1936 р., але відповідно до документу «XI Олімпіада: Офіційний звіт» (с. 58), пропозиція спочатку надійшла від Міністерства пропаганди.