Теорія розмежування складів злочинів

Що стосується розмежувальної функції ознак спеціального суб’єкта злочину у суміжних складах злочинів, то передусім, слід відмітити, що цю функцію не може виконувати спеціальний суб’єкт в цілому, як елемент складу злочину. Ця функція властива лише ознакам спеціального суб’єкта, і то тільки в парі з відповідними ознаками іншого спеціального суб’єкта. В.О. Навроцький акцентував увагу на тому, що «розмежувальними ознаками злочинів є окремі ознаки їх складів»[970]. Тут слід наголосити, що спеціальні ознаки кожного із суб’єктів повинні бути явищами одного порядку, якісно по-різному характеризувати однойменну властивість суб’єкта. Такий висновок випливає із філософського розуміння порівняння, згідно з яким порівнювати між собою можна лише ті об’єкти, між якими є якась подібність, спільність, які є порівнюваними[971]. Наприклад, розмежувальною ознакою у складах шпигунства (ст. 114 КК України) та державної зради, що вчиняється шляхом шпигунства (ст. 111 КК України), є громадянство, як ознака спеціального суб’єкта. За ознаками спеціального суб’єкта відрізняються й такі суміжні склади злочинів як: «Неналежне виконання обов’язків щодо охорони життя та здоров’я дітей» (ч. 1, 2 ст. 137 КК України) та «Неналежне виконання професійних обов’язків медичним або фармацевтичним працівником» (ч. 2 ст. 140 КК України). Розмежування в цьому випадку відбувається за професійним статусом спеціального суб’єкта. Правовий статус спеціального суб’єкта, який полягає у його відношенні до загального військового обов’язку є розмежувальною ознакою між складами злочинів «Ухилення від призову на строкову військову службу» (ст. 335 КК України), суб’єктом якого є призовник[972] та «Ухилення від призову за мобілізацією» (ст. 336 КК України), суб’єктом якого є військовозобов’язаний[973]. А зміна статусу такого суб’єкта визначає кваліфікацію вчиненого ним за тією чи іншою статтею, що передбачають відповідні суміжні склади злочинів, що досить наглядно продемонстровано у кримінально-правовій літературі на прикладі розмежування складів «Ухилення від призову на строкову військову службу» (ст. 335 КК України) та «Самовільне залишення військової частини або місця служби» (ст. 407 КК України)[974].

Якщо ж ознаки, що визначають спеціального суб’єкта, стосуються різних боків, граней характеристики цього суб’єкта, то вони є не порівнюваними поняттями. В зв’язку з цим за ними також не можна провести розмежування, бо вони не виключають одна одну. Наприклад, спеціальний суб’єкт зґвалтування (ст. 152 КК України) і спеціальний суб’єкт примушування до вступу в статевий зв’язок (ст. 154 КК України), незважаючи на те, що їхні ознаки різні, не виступають критеріями розмежування, бо ознаки, про які йшла мова, характеризують різні якості, властивості цих суб’єктів. Вони поєднувані в одному злочині, можуть одночасно бути властиві суб’єкту злочину, який є однією й тією ж особою. В наведеному прикладі, особа протилежної статі щодо потерпілої особи водночас може бути особою, від якої жінка чи чоловік матеріально або службово залежні. Тому за цими ознаками неможливо відрізнити один склад злочину від іншого. В цьому випадку нетотожні (відмінні) ознаки різних спеціальних суб’єктів є нейтральними з точки зору розмежування складів злочинів.