Європейська конвенція з прав людини та кримінальний процес

42. В цій справі Служба безпеки Сполученого Королівства, як до початку, так і в ході судового розгляду справи заявника мала в своєму розпорядженні отримані від «агентурного джерела» докази того, що одна терористична організація, не пов’язана з заявниками, збирала інформацію щодо можливості здійснення обстрілу посольства Ізраїлю. Пов’язані з цим оперативні дані, отримані після обстрілу вказували, що насправді його здійснила інша терористична організація. Документ, який містив ці дані («перший документ»), не був свідчений прокурорам, що виступали з обвинуваченням в суді проти заявників, і тому сторона обвинувачення його не надала судді, що вів справу, щоб він міг ухвалити рішення щодо необхідності його розкриття. Один з двох інших документів із того ж таки джерела, який, утім, не стосувався відомостей, що містилися в першому документі, був наданий судді до початку процесу в ході попереднього розгляду документів (disclosure hearing).

43. Нерозкриті відомості вперше розглянув апеляційний суд у ході слухання на клопотання однієї сторони (ex parte), яке було проведене до задоволення заяви про подання апеляції. На початку розгляду апеляційної скарги по суті апеляційний суд, що засідав у іншому складі, перш ніж перейти до дослідження матеріалів в режимі ex parte, заслухав у двосторонньому порядку заяви сторін щодо процедури прийняття ухвали за клопотанням державного обвинувачення про надання імунітету в суспільних інтересах. На цьому слуханні заявники не користувались правовою допомогою ні своїх адвокатів, ні спеціально призначеного адвоката, що мав допуск від служби безпеки... Втім після засідання, на якому розглядали питання про розкриття інформації, і задовго до відновлення розгляду в порядку апеляції, апеляційний суд стисло повідомив заявникам про відомості, що містилися в першому документі, а також про події, які призвели до того, що нерозкриті матеріали так і не були надані судді першої інстанції. У своїй постанові від 1 листопада 2001 року апеляційний суд зазначив, що, крім матеріалів, наданих заявникам у короткій формі, в розпорядженні суду не було інших значущих матеріалів, які не б не були надані судді першої інстанції... Заявники дістали всі можливості для того, щоб подати зауваги щодо матеріалу, який їм був представлений у стислій формі, і щодо його значення для спірних питань у справі. На основі отриманих у відповідь заяв апеляційний суд ухвалив, що заявникам не завдано ніякої несправедливості внаслідок того, що вони не мали доступу до нерозкритих матеріалів в ході судового розгляду, оскільки вони не додавали нічого суттєвого до того, що було вже розкрите в ході розгляду в першій інстанції і оскільки захист при розгляді в першій інстанції не зробив жодної спроби скористатися з подібного матеріалу, розкритого в ході розгляду, представивши його в будь-якій формі колегії присяжних.