Світова гібридна війна: український фронт
- Автор: Горбулин Владимир Павлович
- Год: 2017
- Язык: украинский
- Год: Фоліо
- ISBN: 978-966-03-7760-8
- Жанр: Политика
Электронная книга - «Світова гібридна війна: український фронт». Краткое содержание книги:
Сутність гібридної війни розглянуто у контексті системної кризи світової безпеки, а її феномен – як новітній вид глобального протистояння. Детально розглянуто причини та передумови російської агресії проти України, її стратегічні цілі, а також особливості ведення гібридної війни у різних вимірах: воєнному, політичному, економічному,соціальному, гуманітарному, інформаційному. Аналізуються локальні успіхи нашої держави у протидії ворожим планам РФ за окремими напрямами. Зроблено загальний висновок про доведення Україною своєї спроможності як держави, що відстоює свій суверенітет у боротьбі з агресором. Розглянуті питання реформування міжнародних безпекових інститутів та пошуку балансу сил у новій, гібридній реальності.
Розраховано на політиків, політичних аналітиків, державних службовців вищої ланки, науковців у сфері безпекознавства. Результати дослідження зацікавлять освітян, представників громадянського суспільства, а також національно свідомих громадян.
Україна зіткнулася із ситуацією цілеспрямованого знищення транспортної інфраструктури Донбасу, втратою контролю над частиною території Донецької та Луганської областей, у т. ч. ділянки українсько-російського кордону. Захоплено п’ять українських портів у Криму, встановлено російський контроль над Керченської поромною переправою.
У торговельній війні наразі немає переможців, а втрати для України вже є суттєвими. За оцінками Національного банку України, запровадження нових торговельних обмежень призведе до зниження експорту до РФ протягом 2016 р. на 31 % (1,3 млрд дол. США)[5]. Затяжний торговельний конфлікт змусив Україну переглянути зовнішньоторговельну політику в напрямі пошуку нових ринків і планування відносин з окремими країнами та регіонами світу. Але процес переорієнтування української продукції на європейські ринки ускладнюється її невідповідністю міжнародним стандартам виробництва, запровадження яких вимагає значних інвестицій та часу.
З початку торговельних війн українські виробники диверсифікують ринки збуту шляхом перегляду продуктової лінійки. Так, аграрії знайшли можливості для збільшення поставок своєї продукції на ринки Північної Африки і країн Близького Сходу[6]. Крім того, перспективними для України є ринки Азії, зокрема Туреччини — одного з найбільших імпортерів української хімічної продукції (добрив та неорганічної хімії). За прогнозами експертів, попит на турецькому внутрішньому ринку протягом наступних років зростатиме. Існують також перспективи розвитку зовнішньоторговельного співробітництва з країнами Південної та Південно-Східної Азії, що демонструють високі темпи зростання у світовому споживанні металопродукції.
Стрімке згортання обсягів транзитних вантажопотоків, які дедалі більше спрямовуються в обхід території України, загрожує перспективою остаточного витіснення національної транспортної системи з міжнародного ринку транспортних послуг.Імовірна втрата Україною статусу країни-транзитера спонукала виконавчу владу до пошуку адекватних рішень.
У цьому контексті запуск у січні 2016 р. Транскаспійського міжнародного транспортного маршруту є безпрецедентною подією, що має розглядатися як елемент забезпечення національної безпеки України, можливість реалізації нашою країною власних геополітичних та економічних інтересів. Розбудова нового Транскаспійського міжнародного транспортного маршруту не лише дозволить налагодити стабільне вантажне поромно-залізничне сполучення для збільшення транзиту з Китаю до Європи і назад через територію України, але й слугуватиме платформою для здійснення цілого комплексу далекосяжних планів. Ідеться про реалізацію транспортної політики, узгодженої з ЄС та країнами Азії та Кавказу; отримання технічної допомоги від ЄС у рамках спільних програм щодо розвитку та інтеграції транспортних систем; продовження європейських міжнародних транспортних коридорів, зокрема №№ 3, 5, 7, які завершуються на кордоні з Україною, на Кавказ, у Центральну Азію і Китай; розвиток транспортного сполучення у напрямку Чорне море — Балтійське море; суттєве поліпшення транспортної інфраструктури України.
Україні важливо позбутися транзитної залежності від РФ, розвиваючи альтернативні транзитні маршрути разом із іншими зацікавленими країнами-партнерами. У цьому контексті важливими напрямами є активізація розвитку перевезень вантажів у напрямку Балтійське море — Чорне море, а також організація транзиту з Європи до Ірану та регулярних контейнерних перевезень вантажів з Туреччини до Європи через порт Чорноморськ із використанням залізниць України[7].
Гібридний конфлікт з РФ змусив Україну переосмислити старі та визначити нові пріоритети економічної політики, результатом чого стало часткове нівелювання руйнівних наслідків дій агресора. Проте здолати труднощі цієї війни можливо лише на основі цілковитої реструктуризації застарілої економічної моделі, що дозволить швидко й на іншому технологічному рівні відродити вітчизняне виробництво, модернізувати реальний сектор як основу економічного зростання, запровадити нові технології, сучасні технічні рішення та інновації й вибороти право зайняти гідне місце у світовому розподілі праці.
У реальному секторі слід прискорити подальші зрушення, що мають відбуватися у контексті розпочатих реформ і відповідати змісту загальноекономічних перетворень, які впроваджуються в Україні. Йдеться про децентралізацію, дерегуляцію, демонополізацію та деолігархізацію економіки, розвиток ринкових відносин, зменшення рівня корупції, створення сприятливого інвестиційного клімату, відновлення територіальної цілісності та відбудову Донбасу, виконання зобов’язань Угоди про асоціацію з ЄС.