Мудакам тут не місце

Скажімо, те, що сталося з Бобом Найтом, легендарним тренером баскетбольної команди університету Індіани. Зрештою президент університету Майлс Бренд у вересні 2000 року після інциденту зі студентом на ім’я Кент Гарві звільнив Найта. Як повідомляється, Гарві прогулювався студмістечком і, побачивши тренера, гукнув: «Гей, Найте, як справи?». Студент стверджував, що Найт грубо вхопив його за руку і вилаяв за погані манери. Натомість Боб Найт запевняв, що студент перебільшує цю ситуацію. Однак президент університету оголосив, що баскетбольного тренера звільнено за «приклад неприйнятної поведінки». Бренд назвав Найта «зухвалим і ворожим» і заявив, що той демонстрував «постійне небажання» працювати в межах засадничих стандартів їхнього навчального закладу. Керівники університету Індіани терпіли витівки Найта протягом десятиліть. Його не звільнили навіть 1997 року після звинувачення у тому, що він під час тренування душив одного зі своїх гравців (це було зафіксовано на відеоплівці й показано телеканалом «Сі-Ен-Ен / Спортс іллюстрейтед» у березні 2000 року). Але зараз адміністрація університету донесхочу наситилася шкодою, заподіюваною репутації навчального закладу спалахами гніву Найта, і нарешті виставила його за двері.

У 2005 році Террелл Овенс, гравець команди з американського футболу «Філадельфійські орли», заплатив за свою зарозумілість, невпинне поливання брудом товаришів по команді (він публічно звинуватив «утомленого» квотербека Донована Макнабба у поразці команди в Суперкубку 2005 року) і очевидну нездатність контролювати свій гнів (зокрема, йдеться про бійку з функціонером команди Г’ю Дуґласом). Наприкінці 2005 року керівництво «Філадельфійських орлів» тимчасово відсторонило його від тренувань за «поведінку, яка шкодить команді», і дало ясно зрозуміти, що не бажає його повернення. Натомість Овенс намагався вигородити себе, стверджуючи, що був зневірений через те, що відчував «неповагу» з боку товаришів по команді.

Таким людям, як Овенс і Найт, довго майже все сходить з рук, бо, принаймні у Сполучених Штатах, ми охоче сприймаємо кліше на зразок: «Лише перемога, і ніщо інше» та «Друге місце дістається першому переможеному». Насправді ж Найта незабаром найняли тренувати баскетбольну команду Техаського університету, а Овенс уклав контракт з «Далласькими ковбоями» на 25 мільйонів доларів, разом з бонусом за підписання у розмірі 5 мільйонів доларів. Як сказав мені один топ-менеджер і венчурний капіталіст, неписаним стандартом в американському спорті, бізнесі, медицині й науковому співтоваристві є така аксіома: «Що частіше ти маєш рацію і виграєш, то більшим мерзотником можеш бути». Він стверджував, що хоча в більшості організацій бути мудаком — це недолік, що злостивість і сварливість вважають вадами характеру, однак таке сприймають толерантно, якщо люди дуже талановиті й розумні, коли складно знайти їм заміну, а також якщо вони від природи наділені вищими шансами на успіх, ніж прості смертні. «Надзвичайний талант» — це універсальне виправдання для того, щоб терпіти цих деструктивних негідників, потурати їм і підлещуватися до них. Наш суспільний стандарт, схоже, має такий вигляд: «Якщо ви дійсно великий переможець, вам зійде з рук те, що ви дійсно великий мудак».