Версола. Книга 1. Колоніст

Знову вставала проблема вогню: для його розведення вимагалося забратися вгору до рюкзака — вертіти паличку об паличку він не умів. У майні були сірники і маленька лупа, а крім того, був потрібний ніж, щоб порізати цей шматочок здобичі і зажарити на вогнищі згодом. Доповз до дерева і із сумом подивився на звисаючий шматок мотузки в метрі над собою — як не страшно було, але без другої ноги залізти туди нереально. Оперся на пошкоджену ногу після п'яти хвилин самонавіяння — біль був терпимим, все-таки кістка була не зачеплена. Найближча година у героя пішла на підйом, скидання вниз рюкзака і зворотний спуск — мотузок тут здорово допоміг. Звернув увагу, що в тих місцях, де ці ведмедики чіплялися своїми кігтями за кору, подряпини від них майже зникли, залишивши в тих поглибленнях аналог прозорої смоли, яка іноді витікає по корі сосен на Землі — дерево підлікувало себе досить швидко. Здивувавшись такому природному феномену, повернувся до питання розведення вогнища і вечері — знову зловив себе на думці, що знову підходить до цього заходу перед заходом — тенденція намічається, так-так.

Деякий час зайняв збір палива для вогню — дрібних прутиків і сухостою набрав відносно швидко, зважаючи на знижену швидкість пересування з пошкодженою ногою. А ось з товстими гілками возився довго — під цим деревом їх було мало, тому, крекчучи і спираючись на саморобну інвалідну палицю, знайдену в траві, обійшов увесь невеликий гай. Декілька інших дерев не вразили: ніяких плодів на них не помітив, листя було рідкісним, не в приклад його грушевому дереву, та зате сухих палиць набрав швидко. Крім того, звернув увагу, що гілки у них мають безліч розгалужень і ростуть не так рівномірно, як «грушеві», та і нижні яруси починаються майже на рівні голови. Прийшла думка, що в таких переплетеннях буде легший влаштуватися на нічліг, оскільки на фруктовому дереві можна було тільки сидіти — занадто рівна і акуратна будова крони, зачепитися нема за що: заснеш і впадеш, зламавши шию, наприклад.

М'ясо, сіль, ніж і кущі: незабаром вогонь весело пожирав своє паливо, а мандрівник сидів поруч і дивився в ту сторону, де лежали тушки ведмедів місцевого виробництва — поки що він тут був один, але здоровий глузд підказував, що це ненадовго, і скоро завітають вічно голодні мешканці савани. Зграя місцевих стерв'ятників підтягнулася приблизно в той час, коли турист поглинав свою вечерю — невідомий внутрішній орган виявився дуже непоганим на смак, і половина його була дуже затишно упакована в шлунок хлопця, а друга половина також надійно схована у багатостраждальному рюкзаку, щоб завтра деякий час не думати про їжу. На той час Віктор перезарядив свій пістолет, засунувши на місце порожньої обойми нову і не полінувався порахувати свій боєзапас: вісім патронів в обоймі, один в стволі. Негусто, що сказати: ще один такий випадок, і він виявиться з одним топірцем, якого ще невідомо наскільки досить.