Одержимість

— Ань, ти просто дослухай. Мене відправляють працювати за океан. Я три місяці оформляв для нас документи, для нас з тобою, ти розумієш? Ми повинні були їхати разом. У травні я підписав контракт з університетом в Австаліі, я навіть погодив твій перевід туди, а сьогодні я хотів подарувати тобі квитки на літак, який поніс би нас і нашу мрію далеко за океан. Я знаю, що ти завжди мріяла про Австралію, і коли мені запропонували цю роботу, я був на сьомому небі від щастя. Але днями прийшли документи… Тобі поставили відмову, я їздив до столиці в генеральне консульство, але вони не коментують своїх рішень. Ань, я не можу відмовитися, бо контракт підписаний, з нашої академії я звільнився, з дружиною розлучився і будинок продав. Але я тебе заберу туди, я тобі обіцяю. Там я вже підключив потрібних мені людей, і мені пообіцяли вирішити твоє питання якомога швидше. Пробоч мені, сонце…

І він заплакав, так щиро, що я розридалася разом з ним. Потім ми не спали до самого світанку, а просто сиділи на мисі, дивилися на зірки, на місячну доріжку і на маяк… Потім він поїхав, і я ніколи його більше не бачила. Якийсь час ми листувалися і зідзвонювалися по кілька разів на день, ми мріяли про нашу зустріч, про наше життя, про наше майбутнє. Потім в одному журналі я якось побачила, як він обіймає якусь даму. Стаття була про перспективну молоду австралійську художницю і її наставника. Я зібралася з духом і спокійно зателефонувала йому, не дивлячись на те, що в той час на іншому континенті була глибока ніч. Я не налаштовувалася ні на скандал, ні на розборки, я просто хотіла почути від нього його версію подій. І що мене здивувало і вбило, так це те, що він так просто і буденно сказав: — Ань, та ти так не переймайся, це ж не більше, ніж звичайний секс, ну ти ж повинна розуміти, що я жива людина, і мені важко одному…