Війна з Росією
- Автор: Ширрефф Александр Ричард Давид
- Год: 2017
- Язык: украинский
- ISBN: 978-617-7489-48-0
- Переводчик: Лариса Лебеденко
- Жанр: Боевая фантастика
Электронная книга - «Війна з Росією». Краткое содержание книги:
Події в цьому захопливому трилері розгортаються дуже стрімко, читач то слідкує за повітряним боєм чи морською баталією, то пробирається лісовими хащами разом із командою британського спецпризначенця і знайомиться з латвійськими «лісовими братами», то йде коридорами влади в штаб-квартирі НАТО в Брюсселі, в Білому домі, на Даунінг-стрит, 10 чи в Пентагоні. Основна ідея книги: війні можна буде запобігти, якщо росіяни зрозуміють, що сильні європейські держави серйозні у своїх намірах, що вони разом із НАТО готові боротися за власні свободи і свободи інших народів.
— І що? — запитав Костілек. — Чому не можна зробити хоча б це?
Мак-Кінлі надто довго служив у НАТО, щоб не знати: слід уникати прямої критики будь-якої країни-члена Альянсу. Тому він нічого не відповів.
У цей час посол Німеччини, кремезний похмурий чоловік із грубими манерами власника пабу в Оснабрюку, що вишпурляє п’яних британських солдатів після закриття свого закладу, насупився і підняв руку.
— Пане Генеральний секретарю, я протестую проти такої критики на адресу Німеччини. Так, наразі німці є рамковою нацією. Але ми наполягаємо на дотриманні всіх потрібних процедур, які уможливлять скорочення терміну повного розгортання об’єднаної оперативної групи підвищеної бойової готовності. І ще: ми повинні переконатися в тому, що Росія таки становить для НАТО загрозу, яка виправдовуватиме це скорочення. Інакше ситуація лише загостриться. Більш того, ми взагалі не впевнені, що в цьому питанні можна порозумітися. Таке скорочення терміну повного розгортання вимагає одностайності у Північноатлантичній раді.
Сказавши це, він уважно подивився на двох послів праворуч — грецького та угорського. Із виразів їхніх облич Мак-Кінлі зрозумів, що обидва геть незадоволені цією розмовою про стримування Росії. Ну звісно, їхні країни були у захваті від Кремля: Греція — завдяки його фінансовій допомозі, а Угорщина — через ядерну угоду, укладену кілька років тому з Путіним. І ніхто з них не хотів ризикувати відносинами з Росією, голосуючи за те, що нашкодило би їй чи її президентові.
Мак-Кінлі спостерігав за Костілеком, як той, добре знаючи, куди воно йдеться, намагався стримати своє роздратування. Генсекретар був досвідченим політиком і таки опанував себе. Бо розумів, що треба дати слово обом послам. Але спершу — послу США. Сполучені Штати — фактичний лідер Альянсу — завжди першими мали висловлюватися щодо всіх важливих питань.
— Пане Генеральний секретарю, США ставиться до ситуації дуже серйозно. Справді, ми не пам’ятаємо більш загрозливого становища в Європі з часів закінчення холодної війни, навіть з часів будівництва Берлінської стіни в 1961 році. Зараз Росія розпочала небезпечну гру, яка може призвести до військового зіткнення з НАТО. А щоб цього не сталося і Європа була у безпеці, ми можемо зробити єдине — показати свою міць. Настав час довести, що Захід спроможний себе захистити. Надто довго європейську обороноздатність забезпечували американські платники податків. Саме на наших плечах завжди лежала безпека європейців. Можете бути певні, що США й надалі гарантуватимуть безпеку всіх членів НАТО, однак ми чекаємо, коли і Європа зробить свій внесок. Тепер ви, панове європейці, маєте надати свої резервні війська, як і зобов’язалися це зробити на саміті в Уельсі 2014-го та торік на Варшавському саміті. Та, як ми щойно почули від заступника Верховного головнокомандувача, ви цього досі не зробили.
Мак-Кінлі відчував, як за те, що дорікнув невиконаними обіцянками, на нього котяться хвилі роздратування європейських послів. Один лиш посол США схвально подивився на нього, перш ніж продовжити.
— США повністю враховує рекомендації військового керівництва Альянсу. І сподівається, що й інші країни-члени НАТО будуть робити те ж саме, — закінчив свою думку американський посол, чітко й однозначно висловивши таким чином позицію Сполучених Штатів.
Потім Мак-Кінлі вислухав ще близько двадцяти заяв від інших послів, які підтримували США. Але в тих заявах не простежувалося жодного наміру робити реальні кроки. Під час виступу послів Мак-Кінлі розмірковував, як же багато в дипломатичній мові існує різноманітних способів сказати одне й те саме.
Ось дійшла черга виступати і грецькому послу, якого нещодавно призначила урядова партія СІРІЗА[16]. Це призначення мало політичний присмак, адже нинішній посол Греції був колишнім викладачем марксистської соціології. Із геть виголеною головою, він був одягнений не в костюм і краватку, як усі, а у футболку та шкіряний піджак.
— Греція і Росія пов’язані братніми православними узами. Ми вважаємо, що росіяни не наступають, а лиш реагують на провокації з боку НАТО. Будь-яке розташування військ Альянсу в країнах Балтії або скорочення терміну повного розгортання його резервних сил Росія може справедливо вважати за провокацію і доказ агресивного наміру НАТО оточити її та приборкати. Тож Греція не може дотримуватися рекомендацій військового керівництва НАТО.
Над столом нависла тиша. Мак-Кінлі помітив, як посол США закотив очі, а Костілек гнівно стиснув щелепи.
Тепер уже була черга угорського посла. Йому надали слово, щойно він підняв руку. Це був невисокий на зріст круглолиций чоловік із застиглим недоречним усміхом на обличчі. Єдине, на що він спромігся, — це каліченою англійською із жахливим акцентом прочитати записку, яку йому передав помічник:
— Угорщина займає таку саму позицію, як і Греція.
Тишу порушив Генеральний секретар:
— Я бачу, що ми так і не дійшли згоди, — він говорив рівним тоном. Однак Мак-Кінлі, який добре знав польського екс-прем’єра в повсякденному житті, бачив по його розпашілому обличчі, що той не просто був роздратований — у ньому вже кипіла лють. Але він умів контролювати свої емоції.
— Мені дуже прикро, що без одностайної згоди всіх країн-членів НАТО рада не спроможна на більше, ніж просто засудити винуватців скоєних у Донецьку злочинів, визнати агресію Росії щодо України та продовжити стежити за подіями. Ну і звісно, Альянс залишає у країнах Балтії групу мінних тральщиків з їхнім нинішнім завданням. Хоча б на це всі згодні?
Він запитально подивився на послів Греції та Угорщини. Ті мовчали.
— Бачу, ми дійшли-таки згоди, — сухо мовив Костілек, швидко зібрав свої папери і покинув зал засідань Північноатлантичної ради.
19:00, понеділок, 15 травня 2017 року. Берег річки Даугава, Рига, Латвія
Анатолій Миколайович Вронський здригнувся від пориву холодного північного балтійського вітру, який підняв у повітря порожню пластикову пляшку з-під кока-коли і закрутив її десь аж під свинцево-сірим небом. Він зняв зі спини рюкзак, поставив його собі під ноги, потягнувся і щільніше закутався в свою флісову куртку. Річка Даугава, що текла праворуч, у темряві видавалася загрозливою і непривітною. У цьому місці її ширина сягала близько чотирьохсот метрів, а початок був аж за тисячу кілометрів звідси — на Валдайській височині, у самому серці Росії. Уздовж берега сильний пронизливий вітер дощем розбризкував міріади крапель крижаної води. «Це вже занадто, як для кінця весни», — пробубонів Вронський і поглянув на годинник. Він знав, що Анна Брежнєва, як і завжди, прибуде вчасно. А ось і вона — струнка білявка і його улюблена партнерка, насправді — прапорщик Волошка із ФСБ, призначена у спецназ на час виконання особливого завдання.
Вронський знову надів рюкзак, підійшов до неї та обійняв, міцно притиснувши до себе. Здавалося, то просто двоє закоханих віталися після довгої розлуки. Однак, коли почав шепотіти їй на вухо, говорив не як закоханий — надто вже жваво і по-діловому:
— Ти вчасно, Анно... Ми прямуємо у паб «Молоніз». По дорозі в нас буде достатньо часу... Я розповім тобі все, перш ніж ми зустрінемося з ними.
Вронський легким, але владним рухом обійняв Брежнєву за плечі й повів її до Ратушної площі повз вхід у Ризький технологічний університет. Ідучи в бік вулиці Ріхарда Ваґнера та пабу «Молоніз», згодом вони опинилися серед елегантних будівель і потьмянілих від часу мідних церковних шпилів старої Риги.
16
СІРІЗА — правляча ліва партія в Греції, від назви «Коаліція радикальних лівих сил».