Франческа. Володарка офіцерського жетона

— База, Вейн прийняв!

Маковскі знов обхопив голову руками.

— Чому його нема на жодній камері периметру?!

— Бо цей козел, мабуть, потрапив на територію бази не через КПП, сер, і не через периметр, — обізвався оператор системи спостереження капрал Штольц.

— Як?! — охнули ми.

— Ось вам факти: за протоколом у нас повне покриття периметру в зоні тридцяти футів від паркану. Тобто повне покриття усієї межі. Я передивився все відео. Якщо козла там немає, то він потрапив на базу з повітря.

— Штольц!

— Сер, я оперую фактами, сер!

— База, Вейн! Лайно біля ангара «С»!

Наче стадо сайгаків, ми побігли до ангара «С», розташованого впритул до злітно-посадкової смуги номер шість. Біля ангару стояв величезний сірий C—17 Globemaster III зі складу АМС. Він уранці прилетів із Німеччини і привіз транзитну групу військових.

Неподалік ангара стояв патруль капрала Вейна.

Маковскі надів чорну вінілову рукавичку і взяв у руки дрібні чорні горошинки.

— Теплі… — пробурмотів Льолєк, і в його очах загорівся жовтий недобрий вогник мисливця.

— Ти його на смак спробуй — ану ж визначиш, із якої частини бази трава! — пожартував я.

Льолєк у мій бік і вухом не смикнув.

— Цей смердючий цап має бути десь тут! — тихо сказав сержант.

Ми оглянули всю територію. Солдати одного з підрозділів армії США, які прилетіли на «Ґлоубмастері», стоячи біля свого літака, з цікавістю спостерігали за нашими пересуваннями. Квадрат за квадратом патруль оглянув усю територію біля ангара. Ніяких слідів, окрім купки козячих бібок.

Маковскі був у розпачі.

— Що ж за чортівня така, kur-r-r-rwa?! — лаявся Льолєк. — Ну не крила ж у нього?! Якщо я його не знайду, треба оголошувати lockdown[97] і загальну тривогу — а це означає, що тут мені й кришка!

— Pizdiets, — уточнила добра сицилійка.

У пошуках ми віддалилися від ангара «С» в напрямку невеличкої лісосмуги.

— Льолєку, думай, як математик, — несподівано сказала Франческа, дивлячись кудись удалечінь.

— Тобто? — вийшов зі ступору сержант.

— Якщо ви не знайшли козла по осі абсцис, то, може, варто пошукати по осі ординат?

— Франческо, ти можеш говорити людською мовою?!

— Якщо ви не знайшли цапа по осі Х, то, може, варто оглянути територію по осі Y? — спробував перекласти я.

— Та ви знущаєтеся чи що?! — знервовано гаркнув Маковскі.

— Просто підніміть очі, сер! — сказав Дейв.

Маковскі підняв голову.

Неподалік стояла будка — запасний вхід в одне з підземних приміщень. Згори будка була замаскована дерном. Прямо на ній мирно лежав цап.

Брудно-коричневий, з чорними ногами та спиною, з довгою чорною бородою і довгими гострими рогами цап уважно розглядав з даху, що то за двоногі козли оточують його знизу.