Капітани піску. Габрієла
- Автор: Амаду Жоржи
- Год: 1988
- Язык: украинский
- Год: "Вища школа"
- ISBN: 5-11-002355-7
- Переводчик: Юрий Владимирович Покальчук
- Жанр: Детские и приключения
Электронная книга - «Капітани піску. Габрієла». Краткое содержание книги:
— «Діаріо де Ільєус»! Купуйте «Діаріо де Ільєус»!.. Прибуття інженера, провал політики уряду штату…
Газети були миттю конфісковані в переляканих хлопчаків. Кілька жагунсо пішли в редакцію та друкарню і винесли решту тиражу. Потім розповідали, буцімто старий Ассендіно, бідний викладач португальської мови, що трохи підробляв на коректуванні статей Кловіса Кости, заміток і повідомлень, закашлявся з переляку і благав, схрестивши руки на грудях:
— Не вбивайте, в мене ж сім я…
Бідони з гасом стояли на кузові вантажної машини, яка загальмувала біля тротуару. Все було передбачено і враховано. Вогонь спалахнув, в небо піднялися хвости полум'я, його відблиски загрозливо освітили фасади будинків, перехожі зупинялися подивитись на незвичайне видовище, не розуміючи до пуття, що воно діється. Жагунсо, щоб не зрадити звичаям і забезпечити собі відступ, кілька разів вистрілили в повітря і розігнали натовп. Потім залізли в кузов вантажної машини, і шофер помчав центральними вулицями, щомиті натискуючи на сирену і ледве не переїхавши експортера Стевенсона. Не зменшуючи швидкості, машина взяла курс на шосе.
Цікаві, що юрмилися біля дверей крамниць і лавок, посунули до приміщення редакції газети. Амансіо і Жезуїньйо навіть не підвелися із своїх місць — їх столик стояв зручно. Якийсь перехожий, ставши на порозі бару, затулив спиною вулицю. Амансіо чемно попрохав його:
— Відійдіть, будь ласка, трохи вбік…
Але оскільки той не почув, Амансіо торкнув його за руку:
— Відійдіть, вам кажуть…
Після того, як машина поїхала, Амансіо, усміхнувшись, підніс кухоль з пивом:
— Операція по очистці міста…
— Проведена успішно…
Друзі сиділи в барі, не звертаючи уваги на допитливі погляди людей, що зупинялись на протилежному боці вулиці. Чимало з них впізнали жагунсо Амансіо, Жезуїньйо і Мелка Тавареса. А керував операцією і командував найманцями такий собі Лойріньйо, запеклий хуліган, що постійно вчиняв бійки в будинках розпусти і користувався прихильністю Амансіо.
Кловіс Коста прибіг, коли полум'я було вже погашене. Він дістав револьвер і сміливо став на порозі редакції. Сидячи за столиком бару, Амансіо презирливо зауважив:
— Навіть револьвера тримати не вміє…
Почали сходитись однодумці Мундіньйо, розпочався мітинг. Аж поки не стемніло, ще багато приходило людей, пропонуючи свої послуги.
Мундіньйо прийшов з Капітаном і обняв Кловіса Косту. Той повторював:
— Така наша робота…
Того вечора не негреня Туїска, яке було надто заклопотане, командуючи хлопчаками, що з'юрмилися коло редакції, зупинилося під вікнами Глорії, щоб розповісти міські новини, — то був учитель Жозуе. Його обличчя було біліше, ніж звичайно, очі затуманені смутком, а серце огорнене в жалобу. Він забув про будь-яку обережність і пристойність… Малвіна гуляла з Ромуло на набережній, вони милувалися морем, інженер, мабуть, розповідав їй про свою роботу. Дівчина уважно слухала і час від часу сміялася. Насіб забрав був Жозуе з собою до будинку редакції, але учитель постояв там лише кілька хвилин; його більше хвилювало те, що діялося на пляжі, а саме: розмова Малвіни з інженером. Старі діви уже були біля церкви, зібравшись навколо падре Сесіліо і обговорюючи пожежу. Веселий сміх Малвіни, яка байдуже реагувала на спалення газет, вивів Жозуе з рівноваги. Зрештою, хіба не інженер причина всього, що сталося? А він навіть не поцікавився тривожними подіями у місті, поставився до них байдуже, захоплений розмовою з Малвіною. Жозуе перетнув майдан, проминув старих дів і підійшов до вікна Глорії; повні губи мулатки усміхнулися:
— Добривечір.
— Добривечір. Що там сталося?
— Спалили увесь сьогоднішній тираж «Діаріо». Люди Бастоса доклали рук. А все через цього ідіота інженера, що сьогодні приїхав…
Глорія глянула на набережну.
— Це той молодик, що розмовляє з вашою коханою?
— Моєю коханою? Ви помиляєтесь. Ми лише знайомі. В Ільєусі є лише одна жінка, що заполонила мій спокій.
— Хто ж вона, коли це, не таємниця?
— Сказати?
— Не соромтесь…
Старі діви біля церкви витріщили очі, а Малвіна, що все ще гуляла на набережній, навіть уваги не звернула.
Габрієла в центрі уваги