Капітани піску. Габрієла

Експортер похитав головою — доказ не з нових, він до нього вже звик. І сперечатися проти нього стало звичкою для Мундіньйо, своєрідним тренуванням мозку.

— А ви тут народилися, полковнику?

— Я? Я із Сержіпе, конокрад, як називають нас тутешні дітлахи. — Полковник милувався кришталем, що блискотів у сонячних променях. — Але я понад сорок років тому приїхав до Ільєуса.

— А я тут лише чотири роки, незабаром буде п'ять. Але я такий самий грапіуна, як і ви, сеньйоре. Звідси я вже не поїду…

І Мундіньйо перейшов до аргументації; він перерахував усе, що ріднить його із зоною какао, назвав різні заходи, які вживались за його ініціативою, аби змінити сам ритм життя міста, і, нарешті, згадав про гавань, її проблеми, про приїзд інженера.

Фазендейро слухав, скручуючи цигарку з нарізаного тютюнового джгута і висушеного кукурудзяного листу, допитливі його очі обмацували обличчя Мундіньйо, немовби полковник хотів визначити міру щирості експортера.

— Ви заслуговуєте на велику повагу… Більшість людей, що приїздять сюди, марять прямо-таки високими заробітками. Ви ж піклуєтесь про інтереси краю. Жаль, що ви неодружений.

— Чому, полковнику? — Мундіньйо взяв майстерно зроблену карафку і налив Брандану ще одну чарку.

— Ви мені даруйте… Тонка річ це вино. Але, щиро кажучи, я віддаю перевагу кашасі… Бо вино підступне: духмяне, солодке, здається жіночим напоєм. А п'янить так, що в голові макітриться. Кашасу одразу чути, вона не обдурить.

Мундіньйо дістав із шафи пляшку кашаси.

— Будь ласка, полковнику. Але чому я маю бути одруженим?

— З вашого дозволу, я дам вам пораду: одружуйтесь на тутешній дівчині, на доньці якого-небудь полковника. Не подумайте, що я вам пропоную свою: мої всі три заміжні, і я, дякувати богу, влаштував їх непогано. Але і тут, і в Ітабуні ще чимало дівчат на виданні. Ось тоді всі й переконаються, що ви у нас не проїздом і що прибули сюди не заради збагачення.

— Шлюб — справа серйозна, полковнику. Спершу треба знайти жінку, про яку мрієш, адже ж шлюб народжується з кохання.

— Або з необхідності, чи не так? На плантаціях робітник одружиться хоч на пеньку, аби лишень він був у спідниці, йому потрібна жінка в хаті, з якою б він міг розмовляти і спати. Ви навіть не уявляєте собі, що то значить мати дружину. Це допомагає навіть у політиці. Дружина народить вам дітей, завдяки їй вас більше поважатимуть. А для всього іншого є утриманки…

Мундіньйо розсміявся.

— Ви, полковнику, хочете примусити мене заплатити надто дорого за вибори. Якщо успіх буде залежати від мого одруження, то загодя попереджую: боюся програти. Я не хочу завойовувати перемогу таким шляхом, полковнику. Я хочу, щоб перемогла моя програма.

І Мундіньйо, як це він робив уже не раз, затіяв розмову про проблеми району, накреслив шляхи до їх розв'язання і з гарячим ентузіазмом змалював хвилюючі перспективи.