Теорія права і держави: Підручник.
- Автор: Скакун Ольга Федорівна
- Год: 2010
- Язык: украинский
- Год: Алерта
- ISBN: 978-617-566-012-6
- Жанр: право
Электронная книга - «Теорія права і держави: Підручник.». Краткое содержание книги:
Для студентів, курсантів, магістрантів, аспірантів, ад’юнктів, викладачів навчальних закладів юридичного профілю, а також тих, хто цікавиться проблемами загального вчення про право і державу.
Ознаки законного інтересу:
1) його правова природа укладена в юридичному дозволі (можливості), що закріплений в законі чи випливає з його змісту та відповідає принципу «дозволено все, що прямо не заборонено законом»;
2) спрямований на задоволення потреб, що не суперечать суспільним відносинам;
3) виражається в можливості суб'єкта користуватися конкретним соціальним благом;
4) передбачає можливість у деяких випадках звертатися по захист до компетентних органів держави чи до громадських організацій;
5) не має обов'язку, який би відповідав йому та який би задовольняв його (на відміну від суб’єктивного права).
Види законних інтересів: за суб'єктами: громадян, державних органів, органів місцевого самоврядування, громадських організацій; комерційних об’єднань та ін.; за галузями права: конституційні, цивільні, кримінально-процесуальні, цивільно-процесуальні та ін.; за рівнем: загальні, приватні; за, характером об'єкта: майнові, немайнові.
Спільне між законним інтересом і суб’єктивним правом:
1) є правовими дозволами (можливостями);
2) зумовлені матеріальним і духовним життям суспільства;
3) сприяють розвитку соціальних зв'язків, поєднуючи особисті і суспільні інтереси;
4) виступають способами правового регулювання;
5) спрямовані на задоволення власних інтересів;
6) мають диспозитивний характер;
7) є самостійними елементами правового статусу особи;
8) реалізуються у формі використанням
9) виступають об'єктами правової охорони і захисту;
10) гарантуються державою.
Однак суб’єктивне право і законний інтерес є правовими дозволами (можливостями) різної властивості.
Відмінності між законним інтересом і суб’єктивним правом - виявляються у їх сутності (правовій природі), змісті і структурі:
1) суб’єктивне право є можливістю правової властивості, тобто можливістю користуватися благом у межах, установлених законом, а законний інтерес є можливістю фактичної властивості, тобто можливістю користуватися благом, без чітких меж (міри) дозволеної поведінки («усічена правова можливість»);
2) якщо суб’єктивне право має індивідуально-визначений характер, оскільки в законодавстві є вказівка діяти суворо певним чином (правовий дозвіл сформульований), то законний інтерес має загальний характер, оскільки в законодавстві немає вказівки на необхідність діяти суворо певним чином (правовий дозвіл, як правило, не сформульований, а виходить із сукупності правових норм і принципів, змісту законодавства);
3) суб’єктивне право має можливість вимагати, бо володіє системою правомочностей (на власні дії, на чужі дії, на захист держави), а законний інтерес виражається здебільшого в проханні, а не у вимогах певних дій від інших осіб;
4) суб’єктивне право має більшу стимулюючу силу, ніж законний інтерес, оскільки відображає найістотніші інтереси за соціальним значенням, тоді як законний інтерес відображає менш істотні інтереси, які не забезпечені правовими можливостями;
5) суб’єктивне право має високий ступінь матеріальної забезпеченості, гарантованості завдяки тісному зв’язку з благом та його захистом, а законний інтерес має слабкий ступінь матеріальної забезпеченості - реалізується тоді, коли фактично є необхідні умови для цього, його зв’язок з благом і захистом більш віддалений, ніж у суб’єктивного права.
Подібності між законним інтересом і юридичним обов’язком:
1) зумовлені рівнем розвитку суспільних відносин, взаємозалежністю їх учасників;
2) слугують способами правового регулювання, впливають на розвиток суспільних відносин;
3) виражають різноманітні потреби й інтереси колективних та індивідуальних суб’єктів правовідносин; 4) здійснюються на основі закону.
Відмінності між законним інтересом і юридичним обов’язком:
1) законний інтерес є певним правовим дозволом, а юридичний обов’язок є правовою необхідністю;
2) якщо законний інтерес безпосередньо відображає прагнення суб’єктів правовідносин до володіння певними соціальними благами, то юридичний обов’язок побічно відображає інтереси суб’єктів правовідносин, слугує способом їх реалізації;
3) змістом законного інтересу є правомочності суб’єкта в межах дозволеної поведінки, а змістом юридичного обов’язку - належна поведінка в межах необхідного;
4) законний інтерес має обмежену структуру, а юридичний обов’язок - широку і різнобічну структуру;
5) законний інтерес не має кореспондуючого йому прямого обов’язку, його заміняє обов’язок загального характеру (не заважати намаганням використовувати можливості для реалізації свого інтересу); юридичний обов’язок завжди відповідає певному суб’єктивному праву іншої особи (осіб), а оскільки законний інтерес опирається на суб’єктивні права, то сприяє його (законного інтересу) непрямій реалізації і захисту;