Марш Радецького та інші романи

У товаристві ділових людей кіно Ерна поводилась інакше: глузувала з інтелектуалів і з їхньої «відірваності від життя», натякала, що теперішні часи потребують людей діла і що робити гроші — більше мистецтво, ніж грати в театрі. Вона марила Америкою й оповідала, що дитиною вже була там. Вона поширювала казку про своє вбоге походження й запевняла всіх, що мусить заробляти багато грошей, бо їй доводиться утримувати батьків і численних братів та сестер, які мешкають у найгіршому районі Відня. Це, щоправда, не заважало їй знайомитися з угорськими графами. Хоч вона й удавала, що не цінує хисту, а надто свого, проте ані на мить не втрачала зверхнього тону, властивого акторам. Вона поводилась, неначе вільний від упереджень аристократ у товаристві буржуа, які шанують його не тому, що він не має упереджень, а тому, що він аристократ без упереджень.

Вона вміла розмовляти і зверхньо, і як рівний з рівним.

— Вона чарівна! — казав пан Прінц із фірми «Альга».

— О, справді чарівна! — вторував йому пан директор Натанзон.

І обидва, не знаючи один про одного, запрошували її на прогулянку.

Вона йшла і з тим, і з тим, давала їм помилуватися своєю начебто несміливою беззахисністю, кожному з них залишаючи надію, що він, саме він міг би навернути її до «нормального життя», якби після цієї першої прогулянки запросив на кілька ще інтимніших. І від кожного з них отримувала ролі.

Малих ролей вона вже не брала. Свої справи вона довірила одному відомому адвокатові, якому поки що нічого не платила. Режисерам вона казала почекати, а сама вчилася їздити верхи, фехтувати, плавати, лазити по деревах, стрибати, робити акробатичні вправи на трапеції — всього, що потрібне для голлівудського Дикого Заходу. Інколи вона раптом захворювала або з нею ставався нещасливий випадок. Вона щосереди запрошувала до себе впливових осіб, найняла секретаря, купувала в антикварів фігурки Будди, влаштовувала публікацію своїх фотографій в ілюстрованих часописах, «принципово» не давала ніяких інтерв’ю, подорожувала літаком, а не поїздом, наражалася на справжню небезпеку, щоб здобути славу, підтримувала страйкові комітети, декламувала радикальні вірші, називала товаришами людей, яких мало цінувала, але й просила познайомити її з тим чи з тим вищим офіцером, якого також «могла зрозуміти», врешті досягла того, що їй почали платити високі гонорари, робила борги, мала успіх, пошану і всі переваги, які дає вміння подобатись.