Любов дика та прекрасна

Він підтягнув Катріону під себе й цілував її зранені губи, доки вона не заплакала від болю. Його вуста пом’якшали, набряклий чоловічий орган розсував дівочі стегна, і вона жадібно вигнулася, жадаючи відчути його пристрасність усередині себе.

Патрик Леслі тихо засміявся.

— Клянусь Богом, Кат, ти пожадлива маленька сучка! Цікаво, чи Фіона така сама гаряча, як ти.

Її кулачки забили по його гладеньких грудях. Він знову засміявся, а потім поволі почав стишувати її опір, змушуючи скоритися. Нарешті він глибоко заснув. Не маючи зараз жодної змоги втекти від нього, Катріона й сама віддалася сну.

Рано-вранці граф збудив її та знову заволодів нею. Її юне тіло боліло від такого незвичного навантаження. Зрозумівши це, він притягнув до спальні високу ванну з дуба й заліза й поставив її перед каміном. Вона вражено дивилася, як він носить казани з гарячою водою, доки ванна не наповнилася. Патрик дістав звідкись шмат запашного мила. Піднявши наречену на руки, він опустив її у воду.

— Ти тхнеш, мов із борделю, — зауважив він.

— То ти маєш почуватися як удома! — огризнулася вона.

Патрик зняв із ліжка постіль, викинув її в коридор і перестелив свіжою білизною з ароматом лаванди. Потім він зник і повернувся за кілька хвилин з кубком у руці. Кат уже вилізла з ванни й сиділа перед каміном, загорнута в рушник.

— Випий оце.

— Що це?

— Солодке червоне вино зі збитим яйцем і запашним зіллям.

Напій виявився смачним. Забравши в неї вологий рушник, Патрик узяв її на руки, відніс до ліжка й вклав її оголене тіло на прохолодні простирадла під покривало.

— Засинай, голубко. У тебе була довга ніч. — Він нахилився й поцілував її в лоб.

— Куди ти йдеш? — запитала Кат. Він іще не встиг відповісти, а вона вже заснула.

Патрик Леслі дивився на сплячу дівчину й думав про те, як сильно він її любить і як боявся, уявляючи все найжахливіше, що могло статися з нею, коли вона втекла від нього. Він вирішив не давати їй більше можливості втекти, і йому, звичайно, не слід було говорити нареченій про свої почуття до неї. Жінки краще поводяться, коли невпевнені. До того ж, якби вона знову сказала, що ненавидить його, Патрик би цього не витримав.

Він скупався, одягнувся й пішов на кухню. Коналл устав із дерев'яної лави.

— Сідай, чоловіче, — наказав граф. — Еллен, люба, дай-но мені тієї вівсянки, якою твій брат так смакує.

Служниця поставила перед ним миску.

— Коналле, я хочу, щоб ти сьогодні поїхав до Ґленкірка й привіз одяг для господині Кат і для мене. Ми залишимося тут на кілька тижнів. Еллен, скажеш мені, що їй потрібно, а я все запишу.

— Мілорде, я вмію читати й писати, — крижаним голосом промовила Еллен. — Якщо ви не заперечуєте, я хотіла б написати до леді Хей сама.

— Дуже добре, Еллен. — Він усміхнувся до неї. — Не треба мене засуджувати, пташечко. Ти ж знаєш, що я її кохаю.

— Ви її били, мілорде?

— Десять ударів по її зухвалій дупці. Я буду господарем у своєму домі, Еллен.