Квіти в легендах і переказах
- Автор: Золотницький М. Ф.
- Год: 1992
- Язык: украинский
- Жанр: Прочее научное
Электронная книга - «Квіти в легендах і переказах». Краткое содержание книги:
дореволюційному Санкт-Петербурзі.
Думка про те, що обожнювана ним королева нидіє у в'язниці, що їй, можливо, теж загрожує смертна кара, не полишає його ані на хвилину. Він терзається муками й горить бажанням допомогти їй.
І ось раптом йому повідомляють про таємну змову з метою звільнити королеву, і на нього розраховують, що він знайде змогу повідомити її про це.
Що ж робить Шеве? Він нарізує чудовий букет своїх чарівних троянд, кладе в нього записку, в котрій сповіщає королеву про час і спосіб втечі і, підійшовши до в'яниці, кидає квіти через огорожу каземату.
Але сторожа не дрімає. Вона перехоплює і букет, і записку.
Шеве арештовують, судять і засуджують до страти.
Але й на ешафоті Шеве не втрачає мужності. Перед смертю він просить дозволу сказати кілька слів суддям, а коли ті дозволяють, звертається до них із проханням, щоб хтось із них після того, як вирок буде виконано, узяв на себе турботу про його сімнадцятеро дітей.
Вражені цією несподіваною звісткою, судді вирішують подарувати життя батькові такого численного сімейства, але за умови (а умова випливала із пануючої на той час страшної дорожнечі продуктів), щоб він знищив увесь свій сад й усі троянди й засадив землю картоплею.
Довелося, звісно, погодитись, і таким чином загинула й най-чарівніша троянда, котра становила його славу. Та, загинувши для садівництва, вона залишила по собі згадку у літописах.
Однією з найчарівних нових троянд вважається також чудова рожева чайна троянда, що має назву «Франція» — «La France».
Ця троянда неодноразово відігравала значну роль у різних проявах французами своїх міжнародних симпатій і патріотизму.
Коли у 1888 році у Франції виникла партія буланжистів, прихильників генерала Буланже, котрі мріяли поставити його на чолі Франції, то заснована графинею Паризькою монархічна ліга, що не втратила надії звести коли-небудь на французький престол Бурбонів, вибрала троянду «La France» своєю емблемою на противагу буланжистам, які мали своєю емблемою «червону гвоздику».
Монархістів запитували, чому вони вибрали саме цю троянду, а не давню емблему Бурбонів — білу лілею, і ті відповідали: «Цариця квітів — квітка цариці (королеви)». (La reine des fleurs est la fleur de la reine) .
Крім того, вони виготовили зображення цієї квітки з золота й носили його — жінки у вигляді брошки, а чоловіки — у вигляді булавки для краватки.
Та ж сама троянда правила за привітання у зустрічі графині Паризької та її дочки Єлени у 1890 році в Клерво (замок герцога де Люїн — її сина).
Увесь екіпаж та гриви коней були прибрані тими трояндами, а коли вони повертались знову до Парижа, то група монархістів і представники монархічної преси піднесли їм величезний, як сніп, букет цих дивовижних квітів.
Та ж чарівна троянда стала ознакою симпатій Франції до Росії при кончині імператора Олександра III. На його домовину поклали надісланий із Франції чудовий вінок троянд упереміж із фіалками «Le Tzar», а через два роки, коли вдову, Марію Федорівну, при поверненні з Ніцци зустрів французький президент Фор у Фруарі, то на знак вдячності за люб'язну увагу, виявлену ним у Ніцці хворому цесаревичу Георгію Олександровичу, імператриця милостиво подарувала президентові троянду «La France».
З гібридами ж нових троянд: «Олів'є Метра», «Жорж Барал» та «Едуард Лефор» пов'язано виникнення славнозвісного «Вальсу троянд» Олів'є Метра.
Цей знаменитий вальс, що обійшов увесь світ, був написаний ним для одного з паризьких літературних зібрань Арсена Гуссе, що мало назву «жовтого дивану».
, Це було у листопаді 1886 року.
Того дня в Арсена Гуссе зібрався цвіт паризьких літераторів та садівників на блискучий бенкет, влаштований ним з нагоди присвячення вищезгаданим особам садівником Вердьє трьох нових гібридів троянд.
Бенкет вдався на славу. Бажаючи й собі надати деякої урочистості цим хрестинам і водночас віддячити Вердьє за люб'язність, Олів'є Метре присвятив свій новий вальс його «Трояндам» і вперше його зіграли на цьому бенкеті...
На закінчення додамо, що з видатних митців останнього часу особливо любив троянди й захоплювався ними славетний поет XIX століття Віктор Гюго. Він завжди казав, що нічого так не бажав би, як померти в пору цвітіння троянд. І бажання його здійснилося. Він помер якраз наприкінці травня, коли вони у повному розквіті; труна його буквально потопала в трояндах.
Яскраво-червоний колір гвоздики, що так приємно милує зір, таїть у собі водночас немовби щось зловісне, ніби нагадує кров; і справді у багатьох випадках історія цієї квітки, виявляється, пов'язана з цілим рядом кривавих історичних подій, починаючи вже із самого грецького міфу, котрий оповідає про її походження.