Дике полювання короля Стаха

І ніхто не знав, що правда була в цих словах, що зброєю диявола, правди, помсти і кари став король Стах. Не за те помстився він, що вбив його Роман. Вбивство ніколи так не карається, якщо це не вбивство побратима.

Недовго вони прожили на світі. Доїжджий Ворона перший побачив тіні Стаха і його прибічників через два тижні. Не розбираючи дороги, мчало дике полювання по найжахливішій драговині, лісом, по воді. Не бряжчали вудила, не дзвеніли мечі. На конях сиділи мовчазні вершники, і болотні вогні котилися попереду дикого полювання короля Стаха прямо через драговину.

Аляхно з'їхав з глузду. Загинув після того і Дубатовк. Гетьман литовський розсіяв селянські полки, які залишилися без керівника, у бою загинув Ярош Штамет. А Роман Яновський був живий і сміявся.

І одного разу він був на полюванні і повертався сам через вересові пустки додому. Місяць блідо світив на верес. І раптом забігали десь позаду сині болотні вогні, і долинув з того боку спів рогів і ледь чутний стук копит. А опісля з'явилися тьмяні тіні вершників. Кінські гриви розвівалися по вітру, бігли попереду дикого полювання гепарди, спущені З шворок. І безшумно по вересу і драговині летіли вони. І мовчали вершники, і гуки полювання долітали звідкілясь Із другого боку. І попереду всіх скакав, освітлений місяцем, тьмяний і величезний король Стах. І палали очі і коней, і людей, і гепардів.

І Роман побіг, а вони безшумно і швидко скакали за ним, і коні часом перебирали ногами в повітрі, і співав дикий верес, і місяць байдуже дивився на погоню.

І Роман тричі крикнув: «Дике полювання!» — таким голосом, що почули навіть люди в навколишніх хатах. А потім дике полювання наздогнало його, і серце його не витримало. Так загинув Роман.

Багато хто відтоді бачив на торф'яних рівнинах дике полювання короля Стаха. І хоч карало воно не всіх, але мало в кого не розривалося серце, коли зринали на болотах похмурі тіні вершників.

Так загинув Романів син і син його сина, після смерті якого я і пишу про це на науку і жах його нащадків, які, може, і зможуть добрими справами позбавити сили сивий, давній прокльон.

Стережіться драговини, люди, стережіться болота вночі, коли сині вогні збираються і починають танок на найзгубніших місцинах. Там часто побачите вночі двадцять вершників на вороних дрикгантах.

І головний вершник мчить попереду всіх. Капелюх із заломленим крисом насунутий на його очі, ноги прив'язані до сідла. Не бряжчать мечі, не ржуть мовчазні коні. Тільки часом відкілясь здалеку долинає спів рога. Розвіваються гриви, болотні вогні сяють під кінськими ногами.

По вересу, по згубній драговині скаче дике полювання і скакатиме доти, доки існує світ. Воно — наша земля, нелюбима нами і страшна. Змилуйся над нами, боже!

Я відірвався од паперу і труснув головою, бажаючи позбутися диких образів. Берман очікувально дивився на мене.