Безцінний
- Автор: Милошевский Зигмунт
- Год: 2017
- Язык: украинский
- Год: РІДНА МОВА
- ISBN: 978-966-917-075-0
- Переводчик: Юрий Георгиевич Попсуенко
- Жанр: Боевики
Электронная книга - «Безцінний». Краткое содержание книги:
Під час пошуків мистецького шедевра герої натрапляють на слід таємниці, яка може докорінно змінити новітню історію світу. Можновладці ладні зробити все, щоб ніхто не зміг наблизитися до розкриття цієї таємниці.
«Безцінний» — це також коментар до сьогодення в іронічному, смішному і безкомпромісному стилі, до якого звикли читачі «Зерна правди» і «Терапії злочину».
Навіть якщо я не плакав, то на очах бриніли сльози. З найдавніших знайдених сімейних документів випливає, що бабця Юзефа (родом із Блоня) вийшла заміж за варшав’янина дідуся Генрика у столиці в 1871 році, що робить з мене варшав’янина в шостому поколінні. І можете сміятися, але я люблю це найбридкіше місто Європи так сильно, як тільки можна любити купу цеглин, покладених одна на одну. Це був, є і буде мій дім, іншого я не хочу і не потребую, тут мене поховають, крапка. Усе своє життя я був зациклений на минулому цього міста, невпинно шукав сліди його краси й величі, як реліквії зберігав знімки, листівки, фільми, мапи.
Набридав приятелям розповідями про Східний Париж, про центр цієї частини Європи, про одне з найважливіших і найпрекрасніших міст на мапі континенту. Але врешті я мусив прийти до тями, вийти на паскудні вулиці паскудного міста, повернутися, немов до дружини, яка з чарівної красуні перетворилася на товсте, бридке й злостиве бабисько.
Тому вчора в Національному музеї, де я був свідком відкриття павільйону Мілевського і його скарбів, зокрема славетного Toute le Monde, який з моменту відкриття в Татрах був одностайно проголошений істориками мистецтва «найважливішою картиною в історії живопису», — вчора у мене на очах бриніли сльози. Бо я зрозумів, що хоч один раз в історії цього міста сміх історії — це приязна посмішка, а не злостиве хихотіння.
Як інакше пояснити те, що більше ніж через сімдесят років після початку Другої світової війни діються такі речі. Що завдяки колекції картин, яку один єврей і водночас великий польський патріот викрав у вирішальний момент у найбільшого лиходія в історії, Варшава відтепер, безумовно, стоятиме в одному ряду з Парижем, Флоренцією та Нью-Йорком.
Що я кажу! Уже стоїть! CNN, ВВС, Аль-Джазіра — вчора з’являлася лише одна тема у світових медіа, всі камери показували одне місце, одне бридке місто десь на околицях Європейського Союзу. Неможливо замовити квиток на рейс до Варшави, неможливо знайти місце в готелі, неможливо знайти видавця преси чи книжок, який би не готував зараз спеціальні публікації про польську столицю.
Пані й панове, вчора Східний Париж повернувся на мапу Європи.
Розмова з професоркою Катажиною Бондою з Майстерні консервації живопису Національного музею в Кракові при Музеї князів Чарторийських, начальницею відділу, відповідального за реставрацію знищеного «Портрета Юнака» Рафаеля Санті.
— Як ви гадаєте, чи станете ви коли-небудь перед більшим викликом у професійному житті?
— Ніколи. Ані я, ані жоден інший реставратор.
— Скільки точно було частин?
— Великих кілька сотень, а всіх, разом із найменшими скалками, майже дві тисячі. Коли ми пронумерували всі частини і розклали на столах, ми виміряли, що сумарна довжина столів становила вісімдесят метрів.
— Навіщо нумерувати кожну скалку?
— Тривимірне зображення кожного елемента було введено до комп’ютера з точністю до сотої частки міліметра. Це вдалося зробити завдяки застосуванню найновішого обладнання, яке використовують у медичній діагностиці.
— Ви робили томографію скалок?
— Томографію і магнітно-резонансну томографію. Загалом це не була найважча частина завдання. Потім ми мали знайти програмістів, які могли написати для нас програму, що була здатна поєднати ці тривимірні пазли між собою. Я дуже рада, що ми знайшли таку команду в Польщі, без цих чудових хлопців ми б не впоралися. А коли вже після кількох тижнів обчислень і після незліченної кількості спроб та помилок ми одержали тривимірне зображення складеної цілісності й знали, де конкретно має бути яка скалка, взялися до роботи.
— На якому етапі ви перебуваєте тепер?
— Складаємо картину згори, вже є близько чверті, тобто обличчя Юнака вже готове. Ми витратили на це два місяці.
— Чи бракує якихось частин?
— Дивовижно, але вдалося знайти майже всі елементи картини, а завдяки тому, що ця катастрофа сталася на снігу, вони були в кращому стані, ніж якби, приміром, твір було розтрощено на бетоні. На жаль, невеличкі фрагменти забрала на собі машина, яка призвела до цих знищень.
— Які елементи?
— Що ж, нелегко про це говорити, але, попри далекосяжні пошуки, не вдалося знайти таємничої усмішки Юнака, від уст залишився тільки шматочок верхньої губи. Пам’ятаєте «Алісу в Країні Чудес»? Там була усмішка без кота. А тут у нас кіт без усмішки.