Науково-практичний коментар Кримінально-виконавчого кодексу України

І. Заходи індивідуально-виховного характеру: а) ознайомлення засуджено­го з відповідальністю за продовження протиправної поведінки, а також за зліс­ну непокору адміністрації виправної установи та вчинення дій, що дезорганізовують роботу виправної установи (статті 391—392 КК); б) роз’яснення право­вого статусу засуджених, вимог ПВР УВП; в) вивчення соціального оточення засудженого на волі для використання його позитивного впливу на поведін­ку (направлення батькам або подружжю повідомлення про протиправну пове­дінку засудженого, проведення бесід з рідними під час побачень тощо); г) за­лучення до праці та контроль за виконанням норм виробітку, відшкодування збитків, сплати аліментів; ґ) вивчення ставлення засудженого до підтримання негативних (злочинних традицій) і переконання щодо відмови від них; д) ви­вчення ролі (статусу) засудженого у середовищі засуджених, найбільш близь­кого оточення. Попередження негативного впливу на інших осіб, розвінчання статусу неформального лідера або особи, яка додержується злочинних тради­цій; е) формування позитивних навичок щодо дотримання санітарно-гігієніч­них норм (перевірка зовнішнього виду, підтримка у належному стані спального місця, прибирання приміщень, участь у роботах з благоустрою колонії тощо); є) формування здорового способу життя (контроль за участю засудженого у ранковій фізичній зарядці, проведення бесіди щодо обмеження або відмови від шкідливих звичок); ж) формування позитивного ставлення щодо підвищен­ня загальноосвітнього рівня, продовження навчання у загальноосвітньому на­вчальному закладі в індивідуальному порядку; з) формування позитивного ставлення та залучення до участі у диференційованих програмах виховного впливу (про них детальніше див. коментар до ст. 124 КВК), роботі самодіяль­них організацій.

ІІ. Заходи психотерапевтичного та психокорегуючого характеру: а) прове­дення тестування засудженого з метою визначення індивідуально-психологіч­них особливостей, ступеня конфліктності, агресивності, рішучості, рівня пси­хічного напруження та тривожності, виявлення відхилень у психічному роз­витку тощо; б) вивчення соціального статусу особи в середовищі засуджених і соціально-психологічного клімату у відділенні соціально-психологічної служ­би; в) розробка рекомендацій персоналу колонії щодо роботи із засудженими у дільниці посиленого контролю; г) розробка та проведення спільно з психіат­ром колонії психотерапевтичних заходів (стосовно особи, яка має відхилення у психічному розвитку); ґ) проведення за результатами тестування індивіду­альної бесіди із засудженим щодо окремих рис характеру та подальшої пове­дінки у дільниці посиленого контролю; д) залучення засудженого до участі в заходах з психологічної корекції негативних психічних станів (індивідуальна та групова психотерапія); е) проведення із засудженими індивідуальних бесід з метою підвищення соціальної активності, зниження негативних реакцій на своє перебування у місцях позбавлення волі; є) прищеплення засудженому навичок саморегуляції психоемоційного стану з метою формування самокерованої по­ведінки (проведення психогігієнічного комплексу, аутогенного тренування, про­гресивної релаксації тощо); ж) проведення із засудженими соціально-психо­логічних тренінгів з метою розвитку позитивних особистісно-психологічних якостей; з) спільно з начальником відділення соціально-психологічної служби проведення заходів щодо розвитку та закріплення в засудженого соціально ко­рисних зв’язків; и) проведення за результатами реалізації Програми контроль­ного тестування засудженого для оцінки ефективності психокорекційних і пси­хотерапевтичних заходів; і) підготовка психологічної характеристики засудже­ного та пропозицій щодо доцільності переведення до дільниці ресоціалізації.