Науково-практичний коментар Кримінально-виконавчого кодексу України
- Автор: Коллектив авторов
- Год: 2008
- Язык: украинский
- Год: Юрінком Інтер
- ISBN: 978-966-667-329-2
- Жанр: право
Электронная книга - «Науково-практичний коментар Кримінально-виконавчого кодексу України». Краткое содержание книги:
Для студентів і викладачів вищих юридичних навчальних закладів, практичних працівників Державної кримінально-виконавчої служби України та широкого загалу читачів, які цікавляться представленою проблематикою.
а) корисливі злочини — крадіжка, шахрайство та деякі інші кримінальні способи заволодіння чужим майном без застосування насильства;
б) агресивні (насильницькі) некорисливі злочини — всі види кримінальної агресивної поведінки, крім тієї, яка має корисливу мету. Серед них передусім виділяються: агресивні злочини проти життя, здоров’я та статевої недоторканості, честі та гідності особи; насильницькі дії, що кваліфікуються в законі як зазіхання на державу, громадську думку, громадський порядок і порядок управління. Агресивна поведінка може здійснюватися без фізичного або психічного насильства (вандалізм, посягання на честь, гідність, волю та інші права людини);
в) корисливо-насильницькі злочини — бандитизм, грабежі, розбої, вимагання тощо.
г) економічні злочини — корисливі зазіхання на чуже майно, які проявляються в розкраданні цього майна шляхом привласнення, розтрати та зловживання службовим становищем, а також інші корисливі злочини службовців і підприємців;
ґ) неагресивні злочини — правопорушення у галузі правосуддя, порядку управління, громадського порядку та громадської безпеки тощо. До цієї ж групи злочинів відносять злочини, вчинені з необережності.
5. Залежно від криміногенної зараженості засуджених рекомендується виділяти:
а) послідовно-криміногенний тип — формується в мікросередовищі, де норми моралі і права систематично порушуються. Злочин випливає зі звичного стилю поведінки і зумовлюється стійкими антисуспільними поглядами, установками та орієнтаціями суб’єкта. Як правило, ситуація вчинення злочину активно створюється такими особами. У відношенні цих осіб можна з більшою мірою достовірності прогнозувати негативну поведінку в місцях позбавлення волі, прагнення пристосувати у своїх інтересах інших засуджених;
б) ситуативно-криміногенний тип — характеризується порушенням моральних норм та вчиненням правопорушень незлочинного характеру; формується та діє в суперечливому мікросередовищі. Злочин значною мірою зумовлений несприятливою соціально-економічною, моральною або правовою ситуацією (перебування у злочинному формуванні, конфлікти з іншими особами тощо). До злочину таку особу призводить його мікросередовище та попередній спосіб життя, закономірним розвитком якого є ситуація вчинення злочину. Поведінка таких засуджених суперечлива. Вони діють в основному стихійно. У даному типі переважають особи, які зловживають алкоголем, наркотичними засобами;
в) ситуативний тип — це засуджені, які вчинили злочин під вирішальним впливом ситуації, деякою мірою для них незвичної і в якій іншими суб’єктами порушуються встановлені норми поведінки. Аморальні елементи свідомості й поведінки такої особистості виражені незначно. У той же час такі засуджені можуть виправдовувати свою і чужу протиправну поведінку, оскільки не знають правомірних і моральних засобів вирішення конфліктів.
6. При здійсненні класифікації засуджених за їх соціально-психологічною (особистісною) характеристикою, Державним департаментом України з питань виконання покарань пропонується враховувати такі критерії, як: рівень суспільної небезпеки; сформованість правосвідомості та рівень моральної занедбаності; ставлення до умов відбування покарання; наявність або відсутність лідерських якостей. Виходячи із ступеня виразності в особистості засудженого вказаних властивостей, умовно виділяють шість класифікаційних груп засуджених і, відповідно, пропонуються рекомендації щодо диференційованого виправного впливу на них.
До першої групи відносять засуджених з позитивною соціальною установкою, сильним типом особистості, лідерськими якостями. Характерні риси даного типу особистості: досить високий рівень інтелекту, що дозволяє здійснювати надійний контроль над емоціями; висока стійкість структури особистості; прагнення до організаторської діяльності; високий рівень мотивації, спрямованої на досягнення мети; відсутність виражених агресивних тенденцій; розвинуте почуття соціальної чуйності; товариськість; спроможність до швидкого пристосування до навколишнього середовища та оточуючих; позитивне ставлення до праці.
Друга класифікаційна група — це засуджені, які мають потенційно позитивні соціальні установки, слабкий тип особистості, легко піддаються чужому впливу, лідерські риси в них відсутні. Характерологічні риси цієї категорії в основному збігаються з першою групою, відрізняючись від неї наявністю таких якостей, як завищена оцінка власних чеснот, соціальна наївність.