Бесплатная библиотека
Читайте книгу на сайте или телефоне
READ-E-BOOK » Вестерны » Слідопит, або Суходільне море
Слідопит, або Суходільне море - Читать Любимую Русскую Полную Книгу 👉 Read-E-Book.com

Слідопит, або Суходільне море

Электронная книга - «Слідопит, або Суходільне море». Краткое содержание книги:

На сторінках цієї книги — третьої з відомої п’ятилогії Ф. Купера — юний читач знову зустріне головних героїв попередніх його романів «Звіробій» та «Останній з могікан»: славетного мисливця й розвідника Натаніеля Бампо—Соколине Око, якого тепер частіше називають Слідопитом, і його вірного друга, індіянина Чингачгука—Великого Змія. Дія роману відбувається в кінці 50-х років XVIII століття на берегах озера Онтаріо. Між англійцями та французами продовжується кровопролитна війна за володіння американськими землями—споконвічною власністю індіянських племен, і цю війну автор засуджує вустами Слідопита, головної героїні Мейбл Дангем, індіянки Червневої Роси. Купер майстерно розкриває складні почуття своїх героїв, найбільше зосереджуючись на образі Слідопита.
1 ... 174 175 176 177 178 179 180 181 182 ... 219
Перейти на страницу:

— Дядечку! — жалібним і благальним тоном промовила Мейбл.— Мій бідний батечко дуже, дуже тяжко поранений.

— То правда, Магнітику, то правда!.. Ось я сяду біля нього й постараюся, як можу, втішити трохи. Засуви добре закладені, дочко? За таких обставин треба, щоб душа була в спокої і безпеці.

— Певне, ми зараз у безпеці від усього, крім жорстоких ударів долі.

— Ну гаразд, Магнітику, йди на другий поверх і постарайся заспокоїтися, а Слідопит хай збігає нагору й огляне все з селінга[131]. Твоєму батькові, може, хочеться щось сказати мені сам на сам, отож, мабуть, краще буде, якщо ми залишимося з ним тільки вдвох. Знаєш, надзвичайна це мить, тому недосвідченим у таких справах, як оце я, незручно було б, коли б їх ще хтось чув.

Мейбл хоч і не могла собі уявити, щоб її дядько був здатний духовно втішити людину на смертній постелі, вона, проте, вирішила, що коли вже він просить, значить, так, мабуть, треба, і уволила його прохання.

Слідопит уже поліз на дах поглянути, що діється довкола, й шуряки зосталися віч-на віч. Кеп ближче підсів до сержанта й задумався над своїм нелегким обов’язком, який треба було виконати. Кілька хвилин панувала мовчанка, і весь той час старий моряк усе міркував над тим, що б його сказати в задуманій ним самим духовній розмові.

— Повинен тобі сказати, сержанте Дангеме,— нарешті почав, як завжди, в своїй дивакуватій манері Кеп,— що в цій злощасній експедиції десь було зроблено помилку, а що в цю урочисту мить треба говорити правду і тільки правду, то я вважаю своїм обов’язком виказати її тобі прямо в вічі. Коротко кажучи, сержанте, двох думок тут бути не може, бо хоч я й не піхотинець, а моряк, я все ж таки помітив чимало похибок, та й не треба якихось особливих знань, щоб їх не помітити.

— Що ж поробиш, брате Кепе! — кволим голосом протяг сержант.— Що сталося, то сталося, і тепер уже пізно будь-що зарадити в цій справі.

— Це правда, брате Дангеме, але покаятися ніколи не пізно; і в святому письмі сказано, що покаятися ніколи не пізно, і я завжди чув, що хвилина покаяння — то дорогоцінна хвилина. Коли в тебе є що за душею, сержанте, не крийся, кажи мені все відверто, адже ти знаєш, що довіряєшся другові. Ти був чоловіком моєї рідної сестри, а сердешна крихітка Магнітик — сестрина, донечка, і, живий чи мертвий, ти завжди залишишся для мене шуряком. Страшенно жаль, що ти не вислав пірогу в розвідку, а сам не кинув якір десь осторонь і не зачекав з човнами; тоді, певне, й загін твій зостався б цілий, і на нас не впало б це лихо. Але що ж, сержанте, ми всі смертні, і, я певен, це тебе повинно хоч трохи втішити; а якщо ти й покинеш нас трохи раніше — ми все одно рано чи пізно підемо за тобою. «Так, так, це має бути хоч якоюсь розрадою для нього»,— вже сам до себе скінчив Кеп.

— Все це я знаю, брате Кепе, і гадаю, що готовий зустріти гірку долю солдата... От тільки бідна Мейбл...

— Що ж, це таки важкий тягар, сам розумію; але ж ти не хотів би взяти її з собою, якби навіть і міг, правда ж, ні? А тому краще зробити цю розлуку якомога легшою. Мейбл дівчина добра, як була і її матір. Оскільки покійна, як-не-як, а доводилася мені сестрою, то я вже потурбуюся, щоб її доньку видати за доброго чоловіка, якщо, звичайно, ми зостанемося живі й наші скальпи вціліють, бо навряд, щоб знайшовся такий жених, який захотів би увійти в оскальповану сім’ю.

— Брате, моя донечка заручена... Вона стане дружиною Слідопита.

— Що ж, брате Дангеме, кожен міркує по-своєму і по-своєму дивиться на речі, тільки мені здається, що ці заручини не до душі Мейбл. Я нічогісінько не маю проти віку Слідопита, бо я не з тих, які вважають, буцімто лише молодий чоловік здатний зробити дівчину щасливою. Коли вже на те пішло, то я тобі скажу: найкращий чоловік, коли він десь так під п’ятдесят, але при цьому між чоловіком і дружиною не повинно бути жодних обставин, які могли б зробити їх нещасливими. Обставини іноді можуть таке зробити з подружнього життя, що й сам чорт не передбачить; а крім того, я вважаю, що Слідопит набагато поступається перед моєю небогою освіченістю та вихованням. Ти дуже мало знаєш свою дочку, сержанте, тому навіть уявлення не маєш, які великі її знання. Вона перед тобою ще ніяковіє, а хай би вона як слід оббулася і показала все, що знає, ти побачив би, що навіть не в кожного вчителя є такий вантаж знань у трюмі, як у нашої крихітки.

1 ... 174 175 176 177 178 179 180 181 182 ... 219
Перейти на страницу:
0
Сюжет
  • 1
  • 2
  • 3
  • 4
  • 5
  • 6
  • 7
  • 8
  • 9
  • 10
0
Атмосфера
  • 1
  • 2
  • 3
  • 4
  • 5
  • 6
  • 7
  • 8
  • 9
  • 10
0
Главный герой
  • 1
  • 2
  • 3
  • 4
  • 5
  • 6
  • 7
  • 8
  • 9
  • 10
0
Общее впечатление
  • 1
  • 2
  • 3
  • 4
  • 5
  • 6
  • 7
  • 8
  • 9
  • 10
Итоговая оценка: 0.0 из 10 (голосов: 0 / История оценок)