Восьме Правило Чарівника, або Гола Імперія

Пророцтво говорить, що він буде життєво необхідний в битві, в якій вирішиться майбутній шлях людства. Остання, і швидше за все, вирішальна битва, за все, що їм було дороге, за останню іскру волі, вже наступала. А лорд Рал пішов на ризик не з'явитися в той момент, коли він дуже потрібний. Аббатисі насилу вірилося, що пророцтва століттями твердили про те, що він повинен очолити їх, адже коли прийшов час, передвіщений ватажок кудись зник.

Верна знала серце Річарда. Вона знала і серце Келен. Аббатиса жодного разу не засумнівалася в них. Але зараз Верна була однією з тих, хто дивилися в очі орді Джегана. А Річарда з ними все не було.

З небагатьох відомостей, почерпнутих Верною з повідомлень Енн в Дорожньому щоденнику, виходило так, що в дорозі виникли непередбачені обставини, що вимагали зміни їхніх планів. Тому Енн і Натан поїхали на південь, через Старий світ. Енн уникала подробиць, ймовірно Натан не захотів ділитися з ким-небудь ще, тому Верна не тиснула на подругу. Однак вона трохи стривожилася від думки, що Енн приєдналася до пророка так охоче. Про причини свого рішення Енн змовчала, лише написавши, що Дорожній щоденник — не місце для пояснення таких речей.

Незважаючи на те, що ця людина іноді була вельми корисною, Верна вважала Натана занадто небезпечним. Якщо гроза приносить даючий життя дощ, разом з дощем з небес сиплються і удари блискавки, а вони можуть і нашкодити. Коли Енн і Натан об'єднують сили, слід чекати неприємностей.

Верна нагадала собі, що не все в цьому світі проти них, що не все так вже безнадійно і сумно. Армія Джегана отримала приголомшливий удар від рук Зедда і Еді, в силу чого втратила величезну кількість людей, і багато нападників постраждали від падаючих каменів і дій стихії, яка обрушилася на їхні голови завдяки магічному мистецтву старих захисників Ейдіндріла. В результаті Орден Імперії покинув місто, залишивши Вежу Чарівників недоторканою. Незважаючи на те, що соноходець тягнув до неї свої жадібні руки, вона залишилася поза межами його досяжності.

Зедд і Еді добре захищали Замок, так що з цього боку Верна поки що не чекала неприємностей. Замок Чарівників здавна був сховищем різноманітних цінностей Імперії Д'Хара, в тому числі магічної зброї та інших предметів. У недавній битві Замок вистояв, ще раз довівши, що може надати значну допомогу в боротьбі з Імперським Орденом. Верні бракувало старого чарівника, порад Зедда і його мудрості, хоча жінка ніколи вголос не зізналася б у цьому. В цьому старому вона бачила багато чудових якостей, які перейняв у нього Річард.

Верна зупинилася, коли побачила Ріккі, що йшла напереріз. Вона схопила Морд-Сіт за руку.

— У чому справа, аббатиса? — Запитала Рікка.

— Ти щось про це чула?

— Що саме я повинна була чути? — Спантеличено подивилася на неї дівчина.

Посланець зупинився на іншій стороні перехрестя. Коні риссю бігли в різні боки, один з них тяг воза з бочками води. Люди в повному озброєнні снували по місту. Всюди споруджувалися укріплення, оточені захищеними проходами, з прорізами в середині для людей, коней і возів. Все як зазвичай.