Восьме Правило Чарівника, або Гола Імперія

— Я сказав вам правду і все, що міг сказати, — сказав людям Річард. — Ваше майбутнє тепер залежить від кожного з вас.

Він тихо попросив Кару, Дженнсен і Тома зібрати їх речі. М'яко поклавши руку на спину Келен, лорд Рал повернувся до людей і вказав вниз.

— Ми збираємося розбити табір в цих лісах. Ви ж вирішуйте, що вам робити. Якщо ви — з нами, то спускайтеся вниз, під прикриття дерев, де птахи не зможуть виявити нас, коли погода проясниться. Нам треба закінчити виготовлення зброї, яку ви будете нести. Якщо ж хтось не захоче до нас приєднатися, тоді сподівайтеся тільки на себе. Я не планую залишатися надовго в таборі. Якщо Орден вас зловить, то вони будуть вас катувати, і я не хочу бути поблизу, коли ви, кричачи від болю, видасте наш табір.

Зневірені люди залишилися стояти разом.

— Лорд Рал, ти маєш на увазі, що ми повинні вибирати прямо зараз? — Запитав Оуен.

— Я сказав вам усе, що міг. Скільки ще зможуть вас чекати ті, кого катують, гвалтують і вбивають? Якщо ви хочете приєднатися і стати частиною життя, то ласкаво просимо в наш табір. Якщо ви виберете іншу сторону, то я бажаю вам успіху. Але, будь ласка, не намагайтеся слідувати за нами, інакше я буду змушений вас убити. Колись я був лісником. Я дізнаюся, якщо хтось піде за нами.

Один з чоловіків, той, хто першим показав Річарду два камінчики, щоб сказати, що він може розкрити місцеположення протиотрути, вийшов вперед з купки людей.

— Лорд Рал, мене звуть Енсон, — блакитні очі юнака були повні сльозами. — Я хотів, щоб ви знали, хто я такий. Я Енсон.

— Добре, Енсон, — кивнув Річард.

— Спасибі вам за те, що відкрили мені очі. Я завжди думав про щось схоже на те, що ви пояснювали. Тепер я розумію, чому, і розумію, яка тьма закривала мої очі. Я більше не хочу жити так. Я не хочу жити, керуючись нічого не значущими словами, і не хочу, щоб люди з Ордену нищили моє життя. — Сльози текли по обличчю юнака, і він не соромився їх. — Моїх батьків убили. Я бачив тіло батька, яке було насаджено на кіл. Він ніколи нікого і пальцем не чіпав. Він не вчинив нічого, що б заслужити подібну муку. Мою сестру забрали. Я не міг спати ночами, думаючи про це, думаючи про її жах. Я хочу битися і вбивати цих лиходіїв. Вони заслужили смерть. Я хочу, як ви говорили, стерти їх на порох. Я вибрав право приєднатися до вас і битися за те, щоб отримати свободу. Я хочу жити вільним і хочу, щоб ті, кого я люблю, жили вільними.

Келен застигла, почувши, що один з них сказав подібні слова, не обговоривши їх спершу з іншими. Вона бачила очі інших людей, поки Енсон говорив. Вони насторожено вслухалися в кожне його слово.

Річард посміхнувся, кладучи руку на плече юнака.

— Ласкаво просимо в Імперію Д'Хара, Енсон. Ласкаво просимо додому. Ми можемо покластися на твою допомогу. — Він показав на Кару і Тома, які збирали зброю, яку вони принесли показати людям. — Чому б тобі не допомогти їм віднести ці речі в наш табір?