Говард Філіпс Лавкрафт. Повне зібрання прозових творів. Том 1

Без капелюха він здавався просто старезним, що раніше не так впадало у вічі, і я гадав, чи не ця невловима печать виняткового довголіття стала однією з причин мого неспокою. Коли він нарешті заговорив, його м’який, безбарвний, притишений голос часто починав тремтіти; час від часу мені було дуже важко вловити, що він говорить, хоча слухав я з глибоким хвилюванням і захватом, і щомиті в мені наростала незрозуміла тривога.

— Перед Вами, пане, — почав господар — людина звичок вкрай ексцентричних, за костюм якої, либонь, не слід вибачатися перед особою Вашого розуму і схильностей. Згадуючи кращі часи, я не наважуюсь не приймати їх такими, як вони були, приймати тодішню манеру одягатися і поводитися — це поблажливість, яка нікого не ображає, якщо лише виявлена без напускної величі. На превелике щастя, маєток моїх предків зберігся, хай його і поглинули аж два міста, спочатку Ґрінвіч, збудований тут після 1800 року, потім Нью-Йорк, який злився з ним близько 1830 року. Було багато причин оберігати се родове гніздо, і мені ніколи не можна було закинути зневаження сього обов’язку. Сквайр, який успадкував будинок 1768 року, вивчав певні мистецтва і здійснив певні відкриття, усі пов’язані з силами, що концентруються саме на цьому малому шматку землі і потребують щонайпильнішого нагляду. Деякі цікаві ефекти сих мистецтв і відкриттів я хотів би показати Вам у найглибшім секреті; втім, я досить непогано розбираюся в людях, аби не сумніватися у Вашій зацікавленості чи порядності.

Він змовк, а я зміг лише кивнути. Я вже казав, що мені було тривожно, але для моєї душі не було отрути смертоноснішої, аніж метушливий світ Нью-Йорка у світлі дня, і був цей чоловік нешкідливим ексцентриком чи адептом зловісної сили, я не мав вибору, окрім як іти за ним, щоб утамувати свою спрагу дивовиж тим, що він зможе мені запропонувати. Тож я слухав далі.

— Моєму предкові, — тихо продовжував він, — здавалися цікавими деякі властивості людської волі; властивості, які — і мало хто про це здогадується — переважають своєю потужністю не тільки звичні вчинки однієї людини чи багатьох людей, але усе розмаїття сил і сутностей Природи, а також безліч елементів і вимірів, які включають у себе саму Природу. Чи варто казати, що він зневажив святість таких речей, як час і простір, і знайшов дивне застосування деяким ритуалам індіанців-напівкровок, що колись таборували на сім горбі? Ці індіанці розізлилися, коли тут звели будинок, і до печінок дійняли нашу родину проханнями дозволити їм навідувати цю землю, коли на небі повня. Роками вони щомісяця перелазили через мур і потаємно проводили свої обряди. Тоді, у 1768 році, новий сквайр заскочив їх за цим заняттям і остовпів від того, що побачив. Після цього він негайно уклав з ними угоду: вільний доступ на ці землі в обмін на розповідь про те, що вони роблять, і так він дізнався, що їхні прабатьки перейняли сей ритуал частково від своїх предків, а частково від старих голландців у часи Генеральних Штатів. Щоб його шляк трафив, боюся, що той сквайр налив їм поганенького рому — ще хтозна, чи не зі злим наміром, — бо через тиждень після того, як він взнав секрет, то зостався вже єдиним живим, кому він був відомий. Ви, пане, перший сторонній, якому буде відкрито сю таємницю, і хай мене Бог покарає, якщо Ви не у своєму праві розповісти про мене владі, та тільки ж і ви залюблені у різні стародавні речі.