Пробуджені фурії

— Що саме розгойдати?

Повтор допитливого погляду, яким вона стрельнула в мене, коли я вперше спитав про цю зброю. Я розвів руки, і їх шарпонуло вітром.

— Та годі, Надю. Я привів тобі революційну армію. Я видерся на Рильські Скелі, щоб тебе звільнити. Це ж мусить бути чогось варте, так?

Її погляд знову відскочив. Я почекав.

— Воно вірусне, — врешті сказала вона. — Дуже заразне, варіант безсимтомного грипу. Всі підхоплюють його, всі передають його далі, але реагують тільки генетично модифіковані. Вірус запускає зміну в тому, як гормональна система реагує на гарланівські феромони. Чохли-носії були закриті в герметичних хованках у таємних місцях. У випадку, коли б їх треба було залучити, призначена група мала розкопати схованку, вчохлитися в одне з тіл і піти гуляти. Вірус мав зробити решту.

Вчохлитися в одне з тіл. Слова цокнули в моїй голові, як вода, що крапає в розщілину. Посланський провісник розуміння завис на пів сантиметра за межами досяжності.

Сполучені механізми інтуїції закрутили крихітними коліщатками, збираючись у конструкцію розуміння.

— Схованки. Де вони?

Вона знизала плечима.

— Здебільшого на Новому Хоккайдо, але є ще кілька на півночі Шафранового архіпелагу.

— І ти повела Танаседу до?

— До того, що на мисі Саншін.

Усі коліщатка надійно зчепилися й розчахнули двері. Спогад і розуміння полилися крізь них ранковим світлом.

Ласло і Сильва гризлися, коли «Зброя для Ґевари» заходила в док Драви.

Ви, мабуть, не чули про той поглиблювач дна, який знайшли вчора розтрощеним коло мису Саншін…

Про нього я знаю. Було сказано, що він коло мису наскочив на мілину. Ти вишукуєш таємну змову там, де є тільки некомпетентність.

І моя власна розмова з Плексом в «Токійській вороні» за день до того.

А чого їм заманулося сьогодні прийти до тебе по переливання? Не може ж бути, що в тебе єдиний в місті апарат для перенесення цифрової людини.

Щось у них обламалося. У них була власна установка, але вона забруднилася. Морська вода в трубках з гелем.

Отака вона організована, ця злочинність.

— Щось тебе насмішило, Ковачу?

Я похитав головою.

— Мікі Передчутливий. Гадаю, що доведеться триматися за це ім’я.

Вона дивно глянула на мене. Я зітхнув.

— Не важливо. То що з цього мав Танаседа? Нащо йому така зброя?

Її губи вигнулися в кутку. Очі ніби заблимали, відбиваючи мерехтіння хвиль.

— Злочинець є злочинець, хай там якого він політичного рангу. Врешті-решт, Танаседа нічим не відрізняється від якогось дешевого портового гицля з Карлового. А чим якудза завжди славилася? Шантажем. Впливом. Тиском для отримання урядових підрядів. Вибіркова сліпота до певної діяльності, частка в активних державних підприємствах. Співпраця в пригнобленні за певну ціну. Усе дуже шляхетно.