Одинадцяте Правило Чарівника, або Сповідниця
- Автор: Гудкайнд Терри
- Год: 2013
- Язык: украинский
- Год: Електронна книга "КОМПАС"
- Жанр: Фэнтези
Электронная книга - «Одинадцяте Правило Чарівника, або Сповідниця». Краткое содержание книги:
Річард теж розуміє, що не зможе цьому запобігти, тому відчуває свою провину. Він поодинці повинен нести гріх, в якому не зважився б зізнатися навіть єдиній людині, яку любив… І яку втратив.
Приєднуйтесь до Річарда і Келен в заключному романі про одну з найдивовижніших і незабутніх пригод, коли-небудь описаних. Вона почалася з першого правила, а закінчиться правилом правил, неписаним правилом, правилом, негласним з давніх часів.
З новим сходом сонця, світ зміниться назавжди…
Незабаром на полі бою стало стільки людей із закривавленими обличчями, що виділити серед них Річарда стало практично неможливо.
Червоний колір, який ще недавно виділяв його з натовпу, тепер приховував його серед маси закривавлених воїнів. Пару хвилин тому він яскраво впадав в очі, але тепер перетворився в фантома серед пануючого навколо хаосу.
Здавалося ніхто з солдатів і не думає зменшувати темп або відступати. Розлючені, вони були готові вбивати всіх і кожного. Від помахів сокирами летіли відтяті руки, щелепи, розпорювалися груди солдатів. Мечі воїнів не знали спокою.
Незважаючи на те, що утримати Річарда в поле зору ставало все важче, Келен бачила, як він відбивається від атак численних солдатів.
Річард привернув до себе їх гнів. Він був винен у богохульстві перед Імперським Орденом. Він єдиний насмілився подумати, що може перемогти команду самого Імператора.
Річард зробив неможливе. І вони зненавиділи його за це. Зненавиділи його за те, що самі визнали, — і за зарозумілість.
Келен подумала, що ці люди були переконані в тому, що Річард твердо повинен був програти. Тоді вони почувалися б спокійно. Поразка була їх талісманом, що знаходився близько до серця.
А чийсь успіх і досягнення ніколи не викликали в них нічого, крім ненависті. Успіх повинен бути повалений. Ці люди були тваринами, Вирощені звірячим навчанням у армії Братства Ордена. Адже Орден потребував їх для насадження своєї віри повсюди.
На Річарда продовжували кидатися солдати, в той час, як він методично рухався через поле у напрямку до Келен. Він вбивав їх з крижаною холоднокровністю. Він методично вбивав всіх на своєму шляху. Кожен, хто намагався його зупинити, гинув.
— Що нам тепер робити? — Запитала перелякана до смерті Джилліан.
Келен роззирнулася довкола. Тікати було нікуди. З усіх боків їх оточували Імперські війська. Їм звідси не вибратися. Келен, невидима для більшості солдатів, могла втекти сама, але не збиралася залишати Джилліан і Ніккі серед цих варварів. Навіть, якщо б вона хотіла це зробити, їй, раніше чи пізніше, перешкодив би нашийник.
— Ми повинні залишатися тут. — Вимовила Ніккі.
— Навіщо? — Запитала Келен, знаючи що у них немає шансів вибратися звідси.
— Якщо ми відійдемо далеко від того місця, де стоїмо, Річард не зможе розшукати нас.
Келен не думала, що він зможе зробити що-небудь, що допоможе їм втекти. До того ж, у них з Ніккі нашийники. Джеган хоч і поранений, але все ще в свідомості.
Він зможе зупинити їх за допомогою нашийників або того гірше. Вона хотіла перевірити це, але не раніше, ніж їм надасться сприятлива можливість для цього.
Була вірогідність, що Річард все ж зможе прикінчити Джегана. Тоді у них буде шанс, якщо не з'являться Сестри Юлія і Ерміна. Джеган був соноходцем. З того, що змогла вловити Келен, було ясно, що він використовував свою здатність, щоб контролювати їх дії.
Притиснувши Джилліан до себе, Келен роззирнулася навсібіч. Ніккі захищала дівчинку з іншого боку. З усіх боків їх оточували охоплені спрагою смерті солдати.
Келен кивнула:
— Тут, під прикриттям охоронців Джегана, нам зараз безпечніше. Але, судячи з того, як розвиваються події, так довго не триватиме.
Всі навколо билися. Поранений у груди Джеган стояв на колінах, оточений своїми охоронцями. Деякі з них опустилися поруч, щоб підтримати Імператора в тому випадку, якщо доведеться, підняти його на ноги і пробивати собі шлях крізь натовп.
Інші кричали, щоб привели Сестер. Решта охоронців Джегана безжально рубали направо і наліво всіх, хто попадався на їхньому шляху, намагаючись стримати натовп і звільнити собі місце. Земля навколо Імператора і його охорони стала липкою і слизькою від свіжої та запеченої крові.
Келен, прикута до місця, на якому стояла, не могла відвести погляд, спостерігаючи за Річардом.
З усіх боків, намагаючись його вбити, на нього кидалися солдати. Він рухався серед них, ніби примара. У потрібні моменти Річард пірнав в сторону від мечів, спрямованих на нього, ухилявся від ударів, прослизав між тими, хто хотів повалити його, так само, як ухилявся від блокерів в грі.
Кожен помах його меча був швидким і точним. Його меч не знав пощади. Витрачаючи мінімум сил, рівно стільки, скільки для цього було необхідно, Річард пробирався крізь натовп по полю. А навколо, в безладній і гучній битві, билися десятки тисяч солдатів.
— Здається, нам пора рухатися.
— Ми не можемо. — Відповіла Ніккі. — Якщо Річард не зможе нас знайти, ми — небіжчики.
Келен обвела рукою навколо: