Криміналістична тактика і методика розслідування окремих видів злочинів
- Автор: Біленчук Петро Дмитрович, Семаков Геннадій Семенович
- Год: 2007
- Язык: украинский
- Год: МАУП
- ISBN: 966-608-683-2
- Жанр: право
Электронная книга - «Криміналістична тактика і методика розслідування окремих видів злочинів». Краткое содержание книги:
Для студентів і викладачів вищих закладів освіти, науковців, працівників правоохоронних органів і правозахисних організацій.
Зоною підвищеного інтересу організованих злочинних формувань є слідчі установи й органи кримінально-виконавчої системи. У разі засудження ключовим інтересом злочинців стає створення найсприятливіших умов відбування покарання, вирішення питання умовно-дострокового звільнення з місць позбавлення волі[35].
Специфічною особливістю механізму вчинення злочинів транснаціональними злочинними співтовариствами є те, що вони використовують для цього наявні канали зв’язку. За цими каналами у різні країни світу найчастіше переміщають наркотики, фальшиві гроші, зброю, радіоактивні речовини, антикваріат, цінності, злочинців, які переховуються від слідства і суду. Саме наявність каналів злочинних зв’язків відкриває шляхи для широкого спектра операцій із предметами, забороненими до обігу, а саме:
• незаконний обіг і виробництво зброї та спеціальних вибухових пристроїв (наприклад, протягом тривалого часу вибухові пристрої для злочинних організацій у Росії вироблялися в Латвії);
• незаконне виробництво й обіг наркотиків і сильнодіючих речовин;
• незаконний обіг сильних отрут та отруйних і радіоактивних речовин;
• торгівля людьми (жінками, дітьми);
• незаконне переправляння людей через кордон;
• виготовлення і збут фальшивих грошей;
• міжнародна торгівля викраденими автомобілями;
• транснаціональний рекет на транспорті й автомагістралях.
Особливу небезпеку становлять міжнародні злочинні організації, що займаються виробництвом, контрабандним вивезенням у сусідні країни і розповсюдженням наркотиків. Масштаби цієї діяльності такі великі і складні, що здійснення цього злочину потребує обов’язкової участі організованих злочинних співтовариств. Як приклад наведемо кілька каналів зв’язку міжнародної наркомафії, що проходять через Казахстан і Росію:
• з Казахстану в Росію та інші країни — наркотики рослинного походження (коноплі);
• з напівпідпільних китайських фармацевтичних підприємств у Росію і Казахстан — сильнодіючі лікарські препарати;
• Афганістан — Таджикистан — Киргизстан (Ош) — Росія і Казахстан: опіумний маршрут;
• Колумбія — Росія — Казахстан: кокаїн і його похідні в обмін на зброю; паралельно в країни СНД колумбійська наркомафія ввозить також фальшиві гроші;
• з перевалочних баз у Західній Європі в Україну і Росію — наркотики.
Завдяки величезному науковому потенціалу в країнах СНД організоване виробництво принципово нових видів наркотиків, зокрема 3-метилфентанілу. Для вживання цю речовину наркомани розводять у співвідношенні 1: 20 000, тому її майже безперешкодно можна перевозити через державні кордони (був випадок, коли з Москви цей наркотик переправлявся до Ізраїлю у вигляді поштових листівок, просочених цією речовиною). Розслідування цих злочинів, що здійснювалося спільно МВС і ФСБ Росії, дало змогу розкрити значну частину мережі збуту наркотику і, головне, знищити підпільні лабораторії з виготовлення синтетичних наркотиків. Здійснені в цьому зв’язку оперативно-розшукові заходи допомогли затримати в м. Москва за підозрою в здійсненні незаконних операцій з цим новим наркотичним товаром Т. Квабзирідзе. У результаті особистого обшуку й обшуку, проведеного в квартирі в Квабзирідзе, виявлено 719 мл рідини в ампулах. Експертне дослідження вмісту ампул показало, що ця рідина є розчином 3-метилфентанілу — синтетичного наркотичного препарату, який за своєю наркотичною активністю і впливом на організм людини в багато разів переважає раніше відомі види наркотиків, зокрема морфін — у 5,5 тис. разів. Подальше розслідування дало змогу виявити добре організовану і технічно оснащену законспіровану мережу торговців 3-метилфентанілом, припинити діяльність підпільних лабораторій з його виробництва. Виявлені особи, причетність яких до справи доведено, притягнуті до кримінальної відповідальності.
Крім того, у процесі досудового слідства в справі про незаконний обіг наркотиків було виявлено групу осіб, що вчинили контрабандне ввезення на територію Російської Федерації великої партії наркотичного препарату — бупренорфіну, незаконні угоди зі збуту цього препарату, незаконні валютні операції і контрабандне вивезення валютних коштів у великих розмірах з території Росії, а також численні заволодіння особистим майном громадян за допомогою шахрайства під виглядом купівлі-продажу валютних коштів. Розслідуванням цієї справи встановлено, що В. Жмудський, займаючись протягом тривалого часу приватним бізнесом, у тому числі пов’язаним з купівлею-продажем автомобілів, вирішив збільшити свої доходи на угодах з незаконним обігом наркотиків. Він створив злочинну групу в складі Абдулліна — одного з авторитетів злочинного світу, що спеціалізувався на вимаганнях і шахрайствах під час здійснення валютних операцій, і громадянки Грузії Мчедлишвілі, яка мала досвід злочинної діяльності в сфері наркобізнесу і зв’язки серед наркоділків Грузії. Маючи інформацію про те, що в Індії практично вільно продається наркотичний препарат бупренорфін, який має великий попит у Грузії, обвинувачені розробили план контрабандної доставки в Росію цього наркотику. Через громадянина Індії Пуранда Чанда вони організували приватне запрошення в м. Делі і, уточнивши деталі поїздки, усі разом вилетіли туди. Протягом п’яти днів в Індії обвинувачені незаконно придбали в місцевих постачальників з метою збуту велику партію бупренорфіну в кількості близько 40 тис. ампул ємністю 2 мл кожна і рейсом Аерофлоту, сховавши від митного огляду ампули, контрабандним шляхом доставили куплені наркотики в Москву, де їх було затримано.
35
Кувалдин В. П. Сущность и основные направления противодействия организованных преступных структур органам внутренних дел // Проблемы борьбы с организованной преступностью: Матер. научно-практ. конф. 28-29 ноября 1995 г. — М.: Московский ин-т МВД России, 1996. — С. 41-44.