Поліція

— Ні! Багато хто.

— Ну що ж, брехати ти вмієш, — сказав Трульс, приставляючи дуло пістолета до лоба хлопця. Пістолет здавався на подив легким. — Але все ж не занадто добре.

А потім Трульс натис на курок. Вибір не був важким. Тому що вибору не було. Була просто робота, яку потрібно зробити. Питання виживання. У хлопчини був на них компромат, яким він рано чи пізно знайде спосіб скористатися. Саме так поводяться боязкі і покірні, але в той же час жадібні і терплячі, готові принизитися і схилити голову гієни, коли зустрічаєшся з ними очі в очі. Вони накинуться на тебе, як тільки ти обернешся до них спиною.

Трульс витер сидіння і всі ті місця, де могли залишитися відбитки його пальців, зняв машину з ручного гальма, обмотавши руку хусткою, і відправив автомобіль уперед. Вниз з обриву. Цілу секунду, поки машина летіла вниз, стояла дивовижна тиша. Нарешті пролунав звук удару і скрегіт металу. Трульс подивився на автомобіль, що лежав у річці.

Він швидко й ефективно позбувся кийка. Від'їхавши по лісовій дорозі на значну відстань, він опустив скло і викинув його. Навряд чи його знайдуть, але, якщо це станеться, на ній все одно не виявлять ні відбитків пальців, ні слідів ДНК, здатних зв'язати кийок з ним або з убивством.

З пістолетом було гірше, кулю можуть зв'язати з ним і, відповідно, з Трульсом.

Довелося дочекатися моменту, коли він опиниться на мосту через річку Драммен. Трульс їхав повільно, проводжаючи пістолет очима, коли той перелетів через огорожу і впав униз в тому місці, де річка Драммен впадає у Драмменський фіорд. У тому місці, де його ніколи не знайдуть під десяти- чи двадцятиметровою товщею води. Солонуватої води. Підозрілої води. Не зовсім солоної і не зовсім прісної. Не те щоб ненормальної і не зовсім правильної. Смерть у пограничній зоні. Але він десь читав, що існують такі види тварин, які живуть саме в такому диявольському середовищі. Види настільки збочені, що просто не можуть жити у воді, необхідній для існування нормальних форм життя.

Трульс натиснув на кнопку відключення сигналізації, не доходячи до парковки, і вона тут же замовкла. Ні на вулиці, ні на балконах навколишніх будинків нікого не було видно, але Трульсу здавалося, що він чує загальний стогін густонаселених будинків: "Дідько, як вчасно, краще стеж за своєю машиною, адже у сигналізації може бути таймер, дурню!"

Бічне скло дійсно було розбите. Трульс просунув голову в салон. Ніяких ознак спроби вирвати радіо він не помітив. Що мав на увазі Аронсен, коли говорив. А хто такий Аронсен? Корпус "В", та він міг бути ким завгодно. Хто…

Мозок Трульса дійшов висновку за соту частку секунди до того, як у потилицю йому ткнулася сталь. Він інстинктивно зрозумів, що це сталь. Сталь пістолетного дула. Він уже зрозумів, що не було ніякого Аронсена. І ніяка молодіжна банда не нишпорила по машинах.

Прямо у його вухо пролунав шепіт:

— Не обертайся, Бернтсене. І коли я засуну руку тобі в штани, ти не ворухнешся. Привіт! Тільки подивіться на ці красиві, підтягнуті м'язи живота.