Поліція

Через півхвилини він уже підтюпцем біг назустріч ясному прохолодному березневому вечору в бік парковки. Вона знаходилася між багатоповерховими будинками, але, незважаючи на це, тут часто потрошили машини. Потрібно було встановити більше освітлювальних ліхтарів, чорний асфальт поглинав усе світло, і після настання темряви порпатися між машинами було легко. Після усунення йому часто не спалося, так буває, коли цілий день можна спати, дрочити, спати, дрочити, їсти, дрочити. Іноді ночами він сидів на балконі з приладом нічного бачення на очах і з рушницею "Мерклій" у надії помітити одного з цих типів на парковці. На жаль, ніхто з них так і не з’явився. Чи на щастя. Ні, не на щастя. Він, чорт забирай, не вбивця.

Звичайно, був отой байкер з "Лос Лобос", у довбешці якого він просвердлив дірку, але це була чиста випадковість. І тепер той байкер став частиною тераси в районі Хоєнгалл.

Потім була ще поїздка у в’язницю їла, коли він розповсюдив чутку, що за вбивствами дітей у Марідалені і Тріванні стоїть Валентин Єртсен. Не те щоб вони були на сто відсотків упевнені, що їх дійсно вчинив Валентин, але навіть якщо це був не він, існувала безліч причин для того, щоб ця свиня отримала в тюрязі по повній. Але Трульс не міг знати, що ці психи позбавлять хлопця життя. Якщо, звичайно, вони докінчили Валентина. Недавні розмови на поліцейській хвилі свідчили про інше.

Щонайближче до здійснення вбивства Трульс, звичайно, був у випадку з тим нафарбованим женоподібним хлопцем у Драммені. Але там була просто робота, яку треба було зробити, адже він його про це попросив. Так, біс би його забрав з усіма потрухами, попросив. Один хлопець стверджував, що знає, як Мікаель з колегою побив того гомика, що працював у КРИПОСі. Що в нього є докази. І що тепер він хоче грошей, щоб залишити цю інформацію при собі. Сто тисяч крон. І що він хоче, щоб гроші йому передали в пустельному місці недалеко від Драммена. Мікаель сказав, що Трульс має з цим розібратися, адже це він того разу занадто далеко зайшов, він винен у тому, що сталося. І коли Трульс усівся в машину, щоб вирушити на зустріч з хлопцем, він знав, що роботу йому належить робити власними силами. Зовсім самому. І що він завжди був одинаком.

Він проїхав глухими лісовими дорогами під Драмменом, керуючись покажчиками, і зупинився на повороті біля схилу, що обривався просто в річку. Почекав п’ять хвилин, і от з’явилася машина. Зупинилася, але водій не заглушив двигун. А Трульс вчинив за домовленістю — він привіз із собою коричневий конверт з грошима. Він наблизився до автомобіля, що під’їхав, бічне скло опустилося. На хлопцеві була шапка, а шовковий шарф він натягнув до носа. Трульс навіть подумав, чи не дебіл перед ним: машину він явно не вкрав, а номерні знаки прекрасно читалися. Крім того, Мікаелю вже вдалося відстежити телефонний дзвінок, який надійшов, як з’ясувалося, з одного клубу в Драммені, де навряд чи було багато співробітників.

Хлопець відкрив конверт, став перераховувати гроші, збився з рахунку, почав наново, роздратовано наморщив лоба, підняв на нього очі: