Чужинець на чужій землі

— Так, і справді дуже кумедним! Я робила все можливе, щоб не засміятися. Не хотіла, щоб нас помітили.

— Поясни мені, чому він був смішним. Я не бачу тут жарту.

— Гм... Любий, не думаю, що можу це пояснити. Це не жарт, не каламбур чи щось, що можна пояснити.

— Я не ґрокнув, що він був кумедним, — серйозно сказав Майк. — Обидва ті чоловіки, суддя та шериф, — я ґрокнув неправильність. Якби я не знав, що це тобі не сподобається, то відіслав би їх геть.

— Любий Майку, — вона торкнулася його щоки. — Хороший Майк. Повір мені, дорогий мій, було значно краще зробити лише те, що ти зробив. Жоден з них не зможе жити далі, не соромлячись цього, — і я готова закластися, що у тому місті найближчі п'ятдесят років не буде жодних спроб заарештувати будь-кого за непристойну виставу. Поговорімо про щось інше.

— Я хотів сказати, що мені шкода, — справді шкода, — що більше не буде твоїх вистав. Я зробив усе, що міг, коли писав цей сценарій, люба. Думаю, що я дійсно не вмію організовувати вистави. Це моя вина, Джилл. Тім правильно говорить: мені бракує артистизму. Тим не менше наші виступи були досить гарними для того, щоб залишатися з «Об'єднаними Виставами Бакстера»... Бо з кожним днем я все краще ґрокаю простаків.

— Ось тільки ми більше не повинні називати їх простаками та дурнями, тепер ми не є частиною цього. Це просто люди; не «дурні».

— Я ґрокаю, що вони дурні.

— Так, любий. Проте це не ввічливо.

— Я запам'ятаю.

— Ти вже вирішив, куди ми поїдемо тепер?

— Ні. Коли прийде час, я знатиму.

— Так, любий, — Джилл думала над тим, що Майк завжди це знав. Відколи він вперше змінився з покірного на впливового, поступово він ставав все стійкішим та впевненішим — у всіх значеннях. Хлопчик (тоді він нагадував хлопчика), який втомлювався від того, що тримав у повітрі попільничку, зараз міг підняти у повітря її саму (вона й справді відчувала себе так, наче літала в хмарах; саме тому сама внесла це у сценарій того вечора), поки займався кількома іншими справами й продовжував говорити. Він також міг продемонструвати будь-яку іншу силу, якщо це було потрібно; вона згадала один вкрай дощовий день, коли котрась із вантажівок застрягла у болоті. Довкола неї зібралися двадцять чоловіків, намагаючись її витягти, Майк штовхнув плечем... І вантажівка рушила.

Вона бачила, як це сталося: застрягле заднє колесо просто саме собою піднялося з бруду. Проте зараз Майк був значно обережнішим і не давав нікому змоги здогадатися.