ХЗ. Хто знає, яким буде майбутнє
- Автор: О’Райлі Тім
- Год: 2018
- Язык: украинский
- Год: Наш формат
- ISBN: 978-617-7682-06-5
- Переводчик: Юлия Кузьменко
- Жанр: Прочая компьютерная литература
Электронная книга - «ХЗ. Хто знає, яким буде майбутнє». Краткое содержание книги:
Учасники семінару зі сценарного планування креслять вектори так, щоб ті перетиналися, а простір для можливостей ділять на сектори. Ці сектори — місця для чотирьох сценаріїв, над якими зазвичай протягом кількох днів працює нечисленна група керівників компаній, військових стратегів або розробників державної політики, у співпраці із запрошеними фахівцями.
Випробуймо сценарне планування на прикладі енергетичного підприємства, якому може загрожувати техногенна зміна клімату.
За останні десятиліття науковці зібрали достатньо беззаперечних доказів, що спричинена людиною зміна клімату — реальність. Та для нашого прикладу припустімо, що певності немає. Не таке вже й абсурдне припущення, коли провідна партія в Сполучених Штатах будує політичну програму навколо ідеї, ніби техногенна зміна клімату — фейк. Навіть якщо науковці не помиляються, масштаби й темпи зміни клімату досі лишаються невідомими, і тут не допоможуть найкращі кліматичні схеми.
Отож першим вектором непевності може бути таке: чи справді відбувається техногенна зміна клімату, що призведе до потенційно катастрофічних наслідків? Як швидко? Наскільки все погано?
Другим вектором може бути таке: наскільки масштабним і терміновим має бути реагування людства на цю проблему? Чи встигнуть люди вигадати геніальні рішення, щоб якось зарадити?
У нас може вийти мапа, поділена на сектори. Виглядатиме вона приблизно так:
Мабуть, очевидно, що, коли ви бізнесмен, який прокручує ці сценарії, для «життєздатної стратегії» вам краще припустити, що зміна клімату таки є реальністю, і реагувати. У нижній частині секторної мапи жодних варіантів — або пустити на самоплив, або чекати суспільного колапсу. У верхній частині є можливості для бізнесу, незалежно від того, хто має рацію — кліматологи чи скептики.
Розробляючи життєздатну стратегію, нам не треба знати напевно, чи підтвердяться найгірші страхи кліматологів. Ми і так можемо діяти. Стратегія — це добре, навіть якщо вчені помиляються.
Зміна клімату дає змогу застосувати сучасну версію «заклáду» Паскаля (філософ і математик XVII століття обґрунтував, що резонніше жити релігійно, навіть якщо не віриш у Бога). Якщо катастрофічного глобального потепління не станеться, усе одно варто вживати заходів, щоб його уникнути. Адже, коли така загроза теоретично можлива, будь-яка людина при здоровому глузді прийме рішення діяти. Така собі страховка. Ризик, що ваш будинок згорить, невеликий, та все ж виплачувати страховку — раціональне рішення. Ніхто не збирається розбивати машину, але більшість водіїв усвідомлюють ризик аварії, тому воліють застрахуватися. Ви не плануєте серйозно захворіти, але витрачаєтеся на медичне страхування.
Що, як антропогенна зміна клімату є міфом або не загрожує жахливими наслідками, як лякають учені? Що, як ми дарма вкладаємо великі гроші в боротьбу з нею? У такому разі можна очікувати, що:
• Щедрі інвестиції у відновлювані джерела енергії суттєво окупляться для інвесторів.
• Завдяки інвестиціям з’являться нові робочі місця.
• Зміцниться національна безпека за рахунок того, що ми позбудемося залежності від нафти, яка видобувається у ворожих або нестабільних країнах.
• Можна буде уникнути величезних збитків, спричинених забрудненням. (За оцінками китайців, збитки для їхньої економіки сягають 10 відсотків ВВП)498. Наразі ми сприяємо використанню викопного палива: дозволяємо енергетичним підприємствам, автовиробникам та іншим компаніям не звітувати про витрати на ліквідацію екологічних наслідків, фінансуємо інфраструктуру для автомобілів, сплачуючи паливний податок, і натомість вимагаємо, щоб залізничний та інші види громадського транспорту самі оплачували свою інфраструктуру. І таких прикладів багато.
• Буде корисно оновити промислову базу й інвестувати в нові галузі (це краще, ніж ледве тягнути старі). Противники теорії про зміну клімату нарікають на вартість заходів для боротьби з глобальним потеплінням. Одначе ці витрати не менші, ніж ті, від яких потерпають звукозаписувальні компанії через цифрову дистрибуцію музики, або газети — через популяризацію інтернету. Тобто йдеться про збитки для старих індустрій, але не враховуються можливості для нових, які застосовують новітні технології. Досі я не чув аргументів, які переконали б мене, що витрати на боротьбу зі зміною клімату не є витратами на підтримку молодих галузей.