Мер сидить на смерті
- Автор: Процайло Андрій
- Год: 2015
- Язык: украинский
- Год: Фоліо
- ISBN: 978-966-03-7251-1
- Жанр: Фэнтези
Электронная книга - «Мер сидить на смерті». Краткое содержание книги:
Мер Львова осідлав смерть і дійняв її до живого. Бо вона й гадки не мала ділитися своїми секретами. Хотіла взяти місто тихо і без проблем. Адже 15 квітня 2015 року — час змови! Місто Лева, стародавній прекрасний Львів, має померти — так вирішили привиди! Гіршої біди місто не знало від заснування. Чому його потайки від людей треба стерти з лиця землі і хто в цьому винен — проблема не лишень українського красеня. Леву Безрукому знову доводиться рятувати світ. І це не перебільшення. Бо ціною тепер є не тільки звільнення однієї неприкаяної душі. На шальках терезів — свобода! Пітьма прагне раз і назавжди вкрасти в світу сонце!..
У час, коли Земля нарешті усвідомила, що її епіцентр — Україна, це не дивина...
— У мене є блокнот. І ручка... — заметушилася Марі.
— Це змісту не змінить. Але буде зручніше. Погоджуюсь... — Борис акуратним почерком почав писати. Був сама зосередженість:
написав він.
Дав прочитати Левові і Марі. Вони нічого не могли втямити. Текст для них був набором слів.
— Нуль, — мовив Безрукий. Марі очима підтвердила — «нуль».
— Це нормально. Адже таємниці для того й існують, щоб їх у поті чола розгадували, а не щоб вони лягали перед вами, як вареники на тарілці... Слухайте мої міркування... Прізвище нашого мера — Юрій Змієборець. Захисником Львова є Юрій Змієборець. Останні застереження, що мер сидить на смерті, — це натяк, де треба шукати послання. Лист ката — окрема історія. Підказка Левові Львовичу. Який, до речі, зробив неможливе — він дістав текст послання. Кепкування тут ніякого. Ви — молодець, Леве Львовичу! Такою інтуїцією, як у вас, сумніваюся, що володіють ангели... З програми-мінімум ви витиснули все! До крапельки!.. Тепер, коли ми маємо текст старовинного послання, можна ставити запитання. Правильніше сказати, тепер треба ставити собі завдання. І виконувати їх. Крок за кроком. У мене є ідеї.
Спочатку розбираємо текст послання: «Коли зберуться всі часи в один» — час нам треба визначити. Будемо над цим працювати. Я займуся зараз же... Поки що версій у мене немає. «Затопчуть душу лева кам'яного» — кам'яних левів у Львові безліч. Не виключено, що в одному з них — душа Львова. Змушені шукати. «Його гріхи, що в мороці воскреснуть». Те, що з мороком, із силою темряви нам доведеться воювати — ви збагнули вже самі. Тож тут коментарі зайві. «І паде місто мертве в лігво змія...» Хто змій? Де його лігво? — питання на засипку.
Тепер давайте зробимо деякі висновки:
Юрій Змієборець і кам'яний лев — основні об'єкти пошуків. Тільки там можна знайти відповідь. Сьогодні в мене безсонна ніч. Може, ранок щось підкаже. Замовте мені, Леве Львовичу, дві піци і три пляшки «Моршинської». І я поїхав. Бо, чесно кажучи, такого адреналіну я не відчував відтоді, коли відправив вас у підземний замок з табличкою «ВХОДУ НЕМАЄ». Дайте мені номер мобільного Марі, бо у вас що є телефон, що його немає — користі від нього ніякої. Як ви любите казати: як з козла молока. Текст я пам'ятаю. А це треба спалити. — І Борис від свічки запалив Левові записи. Лев було сахнувся, не хотів дати посланню згоріти.
— Я пам'ятаю, — заспокоїла його Марі.
Листочок перетворився на купку попелу. Наробивши їдкого диму в кав'ярні. Кава у Львові так не могла пахнути...
— Але у Львові безліч кам'яних левів, — розчаровано мовив Лев.
— І багато місць, пов'язаних з легендарним Юрієм Змієборцем, То й що?
— Як ми знайдемо?
— Леве Львовичу, у реченні «Безрукий злий, як дідько, і збентежений до нестями» можна знайти букву «а»? — запитав вундеркінд.
— Не можна. Її там немає...
— А в реченні «Марі благає Господа дати нам натхнення» можна знайти?
— Так...
— Наше завдання шукати там, де є «а». І знайти правильне «а»... Все інше...
Коли вундеркінд піднімався з-за столу, засовуючи в кишені тістечка, він випадково глянув на офіціанта. У того на обличчі застиг вищир.
— І ще, — прошепотів Борис своїм друзям, — найважливіше: є той, хто хоче вкрасти душу Львова. Він наш ворог. Хто він?.. — Знак питання застиг безсонням у головах Марі і Лева...
14
Борислава Болеславівна була солодка, як мед. Безрукий мед любив дуже, міг його їсти ложками, але від медової Борислави Болеславівни його нудило. Вранішні тістечка перетворилися на клубок і все вище піднімалися до горла. Безрукий почав глибоко дихати. Боявся, щоб не вивергнути на Стійку.
— Вам погано? — солодко спитала сувора декан, хоча й злякалася.
— Ні! — відрубав Лев. — Мені добре. Бо ви мене знову на експертизу запроторите. Я тверезий, дієздатний, здоровий.
— Ну чого ви так, Леве Львовичу? Тут навіть непорозуміння немає, бо, як виявилося, вам терміново була потрібна медична допомога. Інакше б ваше серденько...
— Моє серденько якраз від тої експертизи і зрушилося! Ще ніхто мене так не принижував! Про мене вже легенди ходять по інституту!
— Легенди — це добре. Тим паче, що ви етнограф. Про легенди я з вами якраз і хочу серйозно поговорити. Але спершу вгомоніться. Бо поки в суботу ви після нападу відпочивали, хоча мали відпрацювати пару за 15 квітня, — дорікнула декан, — я трохи модернізувала кафедру. Прошу! — Борислава Болеславівна сама відчинила Безрукому двері. Фантастична ввічливість! Невидане і негадане! Може, знайшовся якийсь смертний і її «модернізував»?! Чого тоді вона така медова і солодка? Невже?! — Безрукий не міг собі уявити чоловіка, який би насмілився приголубити Бориславу Болеславівну. Певно, інопланетянин... Якщо Стійка чогось не задумала!..