Стійкий принц. Дама-примара

О хоробрий португальцю І люб’язний надзвичайно! Наче шпагою, вражаєш Ти величними словами. Вперше подолав сьогодні Ти мене в бою гарячім, Потім переміг удруге Ти шляхетністю і завжди Володітимеш однині Тілом і душею мавра: Ти стаєш поперемінно То жорстоким, то ласкавим — Шпага ця й твоя люб’язність Двічі мавра подолали. У твоєму серці жалість Я збудив, і ти питаєш, Що за горе спричинило Щирі сльози та зітхання. І хоча так само вірю, Що поменшають страждання, Варто їх оповістити, І зарадити в нещасті Щиросердна сповідь може, Нині я в такому стані, Що собою не владаю, І волів би не терзати Душу сповіддю сумною; Та, поклявшися, що завжди Я тобі слугою буду, Критися не маю права. Короля – державця Феса[28] — Я племінник; прозиваюсь Мулей-шейхом[29] і походжу З роду вельми знатних маврів. Та мені судилось, мабуть, Горе змалку ще пізнати, Я ж бо на порозі смерті Вперше білий світ побачив, І колискою моєю Тужне бойовище стало, Де знайшла свою могилу Португальська слава ваша: Гельви[30] – рідне моє місто — Ми в той рік завоювали. Хлопчиком я став служити Королю, своєму дядьку. Отоді і почалися Всі тривоги та терзання, Бо у Фесі я побачив Ту, чия краса назавжди Юне серце полонила І примусила страждати. Підростав я, і кохання У душі моїй зростало: Проти почуття такого Я безсилим почувався. Ми виховувались разом, Це була любов дитяча: В недосвідченому серці Спалахнув огонь неждано (Стримати жагу подібну Навіть зрілим душам важко), — І любов, аби довести Силу і своє всевладдя, Простромила юні душі Гострими двома списами. Крапля, звісна річ, по краплі Навіть камінь розбиває, — Так мої невтішні сльози, Що лились безперестану, Розкололи камінь серця, Більш твердий, ніж діаманти. Я не силою спромігся Запобігти в неї ласки, Ні, зм’якшило чуле серце Віддане моє кохання. Так я жив, і хоч недовго Щастям тішився безхмарним, А проте чимало знаків Приязні устиг спізнати. Та розлука надто довга, Як на лихо, нас чекала, І в мою відсутність інший Претендент з’явився раптом. Він – із нею, я – в поході, Він – щасливець, я – нещасний, Він – на волі, я – в полоні Власну долю проклинаю. Розповів тобі відверто Я про все, що серце крає.