Стійкий принц. Дама-примара
- Автор: де ла Барка Педро Кальдерон
- Год: 2013
- Язык: украинский
- Год: Фоліо
- ISBN: 978-966-03-5103-5, 978-966-03-6480-6
- Переводчик: Сергей Юхимович Борщевский
- Жанр: Другая драматургия
Электронная книга - «Стійкий принц. Дама-примара». Краткое содержание книги:
Один із найвизначніших драматургів Іспанії ХVII століття Педро Кальдерон де ла Барка (1600–1681) прожив довге й цікаве життя, у якому примхливо поєдналися гуманітарна освіта, військова служба, духовний сан, високе положення при королівському дворі й талант драматурга. Він створив понад 120 комедій і драм, які належать до найвищих досягнень світової драматургії.
До видання увійшли ранні твори Кальдерона – історична драма «Стійкий принц» (1628) та комедія «Дама-примара» (1629), які чудово демонструють яскравий талант іспанського драматурга.
До видання увійшли ранні твори Кальдерона – історична драма «Стійкий принц» (1628) та комедія «Дама-примара» (1629), які чудово демонструють яскравий талант іспанського драматурга.
Перейти на страницу:
Король
Досить! Більш не хочу чути!
Розповідь твоя мені
Муки завдає страшні,
В кожнім слові – крапля трути.
Стріну воїнство незване
І пиху зіб’ю я з них:
Домовиною для всіх
Африканський берег стане.
Вершників збери загін,
Заступи їм шлях, Мулею;
З армією я своєю
Швидко рушу навздогін.
Не давай зібратись ти
Їм у бойовий порядок, —
Славних воїнів нащадок,
В битві мужність доведи.
Згодом я вв’яжусь у бій
І твою продовжу справу,
Вдвох влаштуємо розправу
Над зухвальцями мерщій.
Рясно кров проллється там,
І загине безліч люду:
Відвоюю я Сеуту
І Танжера не віддам.
Король іде.
Мулей
Фенікс! Хоч і мимохідь
Я тобі зізнатись мушу:
Біль мою терзає душу,
Дошкуляє кожну мить.
Хай мій тон різкий, бува,
Гонор твій не ображає:
Хто від ревнощів страждає,
Той про чемність забува.
Чий, підступнице лукава,
Ти портрет тримаєш? Чий?
Хто, скажи, обранець твій?
Ні! Мовчи! Це ваша справа, —
З мене ж досить і того,
Що на власні бачу очі,
Навіть слухати не хочу
Звуків імені його!
Фенікс
Самохіть дала тобі
Право я себе любити,
А не кривдити й ганьбити.
Мулей
Я не прагнув, далебі,
Скривдити тебе словами:
Знає небо лиш одне,
Як мій стан гнітить мене
І доводить до нестями.
Я кохаю з давніх пір
І схиляюся в пошані,
Тільки, стриманий в коханні,
Проти ревнощів, повір,
Я безсилий.
Перейти на страницу: