![Селінджер Дж.9 оповідань [UK] - Читать Любимую Русскую Полную Книгу 👉 Read-E-Book.com](/uploads/posts/books/no-cover.jpg)
Селінджер Дж.9 оповідань [UK]
- Автор:
- Язык: украинский
- Жанр: Роман, новелла
Электронная книга - «Селінджер Дж.9 оповідань [UK]». Краткое содержание книги:
ЗМІСТ:
Чудовий день для рибки-бананки
Дядечко Віґґілі у Коннектикуті
Незадовго до війни з ескімосами
Чоловік, що сміється
У човні
Для Есме: з любов'ю і мерзотою
Вуста чарівні та зелені очі
Блакитний період де Дом'є-Сміта
о п’ятій чи шостій ранку, навіть записки мені не написавши, і забирає з собою геть усе, що тільки зміг винести в своїх брудних лапах. — Він трохи помовчав, затягнувся цигаркою і зі свистом випустив тоненький струмінь диму з рота. — Не хочу про це говорити. Справді, не хочу. — Уважно подивився на Джинні. — Гарне у вас пальто, — раптом заявив він, підвівшись з крісла. Підійшов до дівчини, помацав лацкан пальто. — Чудове. Вперше після війни бачу по-справжньому якісну верблюжу вовну. Дозвольте спитати — звідки вона у вас?
— Мати привезла з Нассау.
Молодий чоловік кивнув та із задумливим виглядом позадкував до крісла.
— Це одне з небагатьох місць, де можна знайти якісну верблюжу вовну. — Він сів. — Довго вона там була?
— Що? — не зрозуміла Джинні.
— Ваша мати там довго була? Я чого питаю: моя мати їздила туди у грудні. І просиділа там аж до початку січня. Зазвичай я їду разом із нею, але рік видався таким важким, що я просто не зміг вибратися.
— Вона їздила у лютому, — відповіла Джинні.
— Чудово. І де зупинялася? Знаєте?
— У тітки.
Він кивнув.
— Дозвольте спитати — як вас звуть? Я так розумію, ви подруга сестри Франкліна, правда ж?
— Ми вчимося в одному класі, — Джинні відповіла лише на другу частину питання.
— Ви ж не та знаменита Максіна, про яку весь час говорить Селена?
-Ні.
Молодий чоловік несподівано заходився обтрушувати манжети штанів.
— Знову ця собача шерсть, вона геть усюди, — сердито пояснив він. — На вихідні мати їздила до Вашингтона і підкинула свою тварюку мені в квартиру. Взагалі, псинка приємна. Але ж і звички у неї! У вас є собака?
— Ні.
— Взагалі, як на мене, тримати їх у місті — жорстоко. — Він дав штанам спокій, відкинувся на спинку крісла і знову подивився на годинник. — Наскільки я пам’ятаю, цей хлопець завжди спізнюється. Ми ідемо на «Красуня й чудовисько» Жана Кокто, а це один із небагатьох фільмів, які треба дивитися з самого початку. Тобто коли дивитися його з середини, то не відчуєш усього шарму. Ви його бачили?
— Ні.
— Обов’язково сходіть на нього! Я його вже вісім разів дивився. Він просто геніальний, без перебільшень, — запевнив Джинні молодий чоловік. — Я кілька місяців умовляв
Франкліна сходити на нього. — Він похитав головою у відчаї. — Але в нього такий смак! Під час війни ми обидва працювали в одному жахливому місці, і цей хлопець тягав мене дивитися неймовірно жахливі картини! Ми бачили фільми про гангстерів,вестерни,мюзикли...
— Ви теж працювали на авіазаводі? — перебила його Джинні.
— Господи, так. Роками, роками, роками... Будь ласка, не говорімо про це.
— У вас також хворе серце?
— Що ви, Господь із вами. Постукайте по дереву, — і він двічі стукнув по ручці крісла. — Я здоровий, наче...
Тут у кімнату ввійшла Селена, і Джинні миттю підхопилася і пішла їй назустріч. Селена перевдяглася: тепер на ній були не шорти, а сукня — зазвичай це б роздратувало Джинні.
— Вибач, що примусила сидіти тут на самоті, — нещиро промовила Селена, — але мені довелося чекати, поки мама прокинеться... Привіт, Еріку.
— Привіт-привіт!
— Та мені ці гроші непотрібні, — раптом заявила Джинні — тихесенько, так, щоб її чула лише подруга.
— Як це?
— Я тут подумала... Тобто ти ж приносиш м’ячики, ну і все таке... постійно. Я зовсім забула.
— Але ж ти казала, що оскільки я за них не плачу, то...