Бесплатная библиотека
Читайте книгу на сайте или телефоне
READ-E-BOOK » Биографии и мемуары » Невідоме Розстріляне Відродження
Невідоме Розстріляне Відродження - Читать Любимую Русскую Полную Книгу 👉 Read-E-Book.com

Невідоме Розстріляне Відродження

Электронная книга - «Невідоме Розстріляне Відродження». Краткое содержание книги:

Голодомор – не єдина трагедія українського народу. Друга не менша трагедія – знищення мозку нації, адже коли знищується мозок нації, то це веде до її жахливого занепаду. У біографічних довідках про авторів, твори яких увійшли до антології «Невідоме Розстріляне Відродження», не подано причин арешту та кримінальних статей, за якими їх судили: всі вони однакові – якщо не УВО (Українська Військова Організація), яка «ставила своєю метою організацію контрреволюційних повстанських сил», то «активна контрреволюційна діяльність, спрямована на повалення Радянської влади і встановлення української буржуазно-демократичної республіки», а то й зовсім безглузді – замах на членів уряду, праця на іноземну контррозвідку і т. д. Більшість прізвищ цих письменників невідомі ширшому колу читачів і майже усі твори, які увійшли до цієї антології, публікуються вперше після загибелі їхніх авторів. На читача чекають цікаві відкриття. Повість Петра Голоти «Алькеґаль» дуже нагадує легендарний твір Венедикта Єрофєєва «Москва-Пєтушкі», де герой перебуває у постійному контакті з алкоголем, переживаючи різні пригоди. У повісті Сергія Жигалка «Нарцис і Геркулан» героями стали двоє чортів. Повість Бориса Тенети «Гармонія і свинушник» була свого часу засуджена як наклеп на совєтську дійсність і заборонена. Антисовєтським виявилося також оповідання Петра Ванченка «Оповідання про гніду кобилу», автор змушений був навіть каятися, що написав його. Читачеві цікаво буде також познайомитися з невідомими раніше поезіями Людмили Старицької-Черняхівської і рідного брата Василя Чумака – Миколи, фантастичним оповіданням Олекси Слісаренка та багатьма іншими творами, які не втратили своєї цінності й актуальності і в наш час.
1 ... 165 166 167 168 169 170 171 172 173 ... 406
Перейти на страницу:

Мав швидко бути ранок, бо вже біліла витертими латками голуба крайка ночі там, де темніла смуга акації.

1927 р., м. Катеринопіль. Гуманщина

Михайло Козоріс

Народився 2.03.1882 р. у Калуші на Станіславівщині. У 1912 р. закінчив юридичний факультет Львівського університету. Брав участь у Першій світовій війні. У 1919 р. переїхав в Україну, працюючи в Наркоматі юстиції УРСР.

Належав до літературної організації «Західна Україна». Друкуватися почав з 1907-го як поет, публікуючись у 1907–1908 рр. у «Дзвінку» та «Калуському Листку», а також в газеті «Поділля» у 1918-му. Окремо вийшли збірки оповідань «Тарас-дитина» (1914), «Дві сили» (1927), «Віче», «То був злодій» (1928), «За порадою» (1929), «По кам’яній стежці», повісті «Село встає» (1929), «Чорногора говорить» (1931), «Голуба кров» (1932), писав також п’єси для дітей, спогади про І. Франка, М. Черемшину, В. Стефаника.

14.02.1933 р. М. Козоріс був заарештований і 1.10.1933 р. засуджений на 5 років. Покарання відбував на Соловках. 9.10.1937 р. засуджений до найвищої кари і розстріляний 3.11.1937 р. в Сандармоху.

Коляда

На синім небі сходить вже зоря, Ликуй днесь в мирі руський народе! Христос-Дитятко йде із-за моря, Забудь всі муки, болі, незгоди. Втішайтесь нині, руські всі діти, Христос родився – славіте!
Най згода в серця днесь запитає, Дитятко Боже світ полюбило. «Любіть брат – брата», – всіх нас навчає, В любві скоріше кожде йде діло! Тому любіться й ви, руські діти, Христос родився – славіте!
На синє небо вийшла зірниця, Від світла правди ворог змарніє. Голубить правду Мати-Дівиця І вольний нарід руський зрадіє. Любіть край рідний, руські всі діти, Христос родився – славіте!

«Я чую дзвін гуде-гуде…»

Я чую дзвін гуде-гуде, Далеко ген полями І кличе всіх, що лиш живуть, В обійми йти до Мами.
Я чую дзвін, як каже всім: Ідіть, Вона чекає Від тисяч літ, як день так ніч Дітей дрібних глядає.
Гей рука в руку як оден Зберемось разом згідно, Підем туди як стій усі Вітати Неньку рідну.
І крізь поля і крізь ліси По стернях, по тернині, Не злото, срібло ми несем, Лиш серця неповинні.
Наперед йду, ходіть гуртом, Пріч з серця сум і жалі. Як впаду – другий най з ряду Веде вас далі-далі.
А в мене серце лиш з грудей Возьміть туди гаряче, Най разом з вами хоч воно Україну побачить.

Нічка

На руську землицю лягає вже нічка, Спокійна, мовчазна, на личку з зірками Поля потемніли, зчорніла і річка, Хатки до землі ген припали дахами.
Хатки почорнілі і чорні в них люди Попукані руки й твердії мозолі, Лягають втомлені – і тихо усюди, Затихла вже праця у хаті і в полі.
Спочили… Се може єдині лиш хвилі, Що нарід наш горе скидає зі спини, Що поту не ронить, не гине в знесиллі, Єдині безжурні житя се години.
Гей, ноче! Як станеш від сонця тікати І пітьми плащ чорний у бори ховати, В мойого народу возьму ту тьму-тьменну, Ті стони зловіщі і долю злиденну.

Люблю Тебе

Люблю Тебе, мій Народе великий, – великий на біль і доброту, великий на терпіння. Люблю Тебе за Твій гарт душі, з яким переносиш від віків удари недолі і «братів», і за Твоє м’якосердя люблю Тебе.

І за любов до рідної землі, до Твойого минулого, за вибухи Твойого завзяття, за вічну борбу, хоч би пасивну, але тверду, уперту, – люблю Тебе.

І за Твоє сліпе довір’я до Бога і долі, за Твій спів, тихий голосом та могутній чуттям і за любов до рідного слова, котре Ти зберіг в скарбниці Твойого наболілого серця, мов дорогий алмаз.

1 ... 165 166 167 168 169 170 171 172 173 ... 406
Перейти на страницу:
0
Сюжет
  • 1
  • 2
  • 3
  • 4
  • 5
  • 6
  • 7
  • 8
  • 9
  • 10
0
Атмосфера
  • 1
  • 2
  • 3
  • 4
  • 5
  • 6
  • 7
  • 8
  • 9
  • 10
0
Главный герой
  • 1
  • 2
  • 3
  • 4
  • 5
  • 6
  • 7
  • 8
  • 9
  • 10
0
Общее впечатление
  • 1
  • 2
  • 3
  • 4
  • 5
  • 6
  • 7
  • 8
  • 9
  • 10
Итоговая оценка: 0.0 из 10 (голосов: 0 / История оценок)