Гаррі Поттер і напівкровний принц

Гаррі помчав прямо до туалету поверхом нижче, запихаючи по дорозі в сумку Ронову «Прогресивну методику зіллєваріння».

За хвилину він уже стояв перед Снейпом, котрий мовчки простяг руку до сумки. Гаррі, важко дихаючи й відчуваю чи, як пече в грудях, віддав її й чекав.

Снейп по одному витягував підручники й оглядав. Останнім залишився підручник настійок, і він дуже уважно його переглянув, перш ніж заговорити.

— Поттер, це твій підручник «Прогресивної методики зіллєваріння»?

— Так, — відповів Гаррі, усе ще важко дихаючи.

— Ти в цьому впевнений, Поттер?

— Так, — трохи виклично підтвердив Гаррі.

— Ти купив цю «Прогресивну методику зіллєваріння» в книгарні «Флоріша й Блотса»?

— Так, — рішуче визнав Гаррі.

— Тоді чому, — запитав Снейп, — зсередини на палітурці написано «Руні Ввазусруні»?

Серце в Гаррі на мить зупинилося.

— Це моє прізвисько, — відповів він.

— Твоє прізвисько, — повторив Снейп. —Так… мене так прозвали друзі, — уточнив Гаррі.

— Я розумію, що таке прізвисько, — сказав Снейп. Його холодні чорні очі знову почали свердлити Гаррі, але він намагався в них не дивитися. Закрий свій мозок… закрий свій мозок… але ж він так і не навчився цього робити…

— Знаєш, що я думаю, Поттер? — дуже спокійно запитав Снейп. — Я думаю, що ти брехун і шахрай, і що ти заслуговуєш відбувати в мене покарання щосуботи аж до кінця семестру. А ти що думаєш, Поттер?

— Я… я з цим не погоджуюся, пане професоре, — відповів Гаррі, і далі уникаючи Снейпових очей.

— Побачимо, що ти скажеш після покарань, — сказав Снейп. — О десятій ранку в суботу, Поттер. У моєму кабінеті.

— Але ж, пане професоре… — пробелькотів у розпачі Гаррі. — Квідич… останній матч цього…

— Рівно о десятій, — прошипів Снейп і вишкірив жовті зуби. — Бідолашний Ґрифіндор… цього року четверте місце вам забезпечене…

І, не кажучи більше ні слова, Снейп вийшов з туалету, а Гаррі стояв і дивився в потріскане дзеркало, відчуваючи таку слабкість, якої Рон, напевно, не відчував ніколи в житті.

— Не хочу нагадувати, що я тобі це не раз казала, — зронила Герміона згодом у вітальні.

— Перестань, Герміоно, — сердито буркнув Рон.

Гаррі так і не пішов вечеряти; у нього геть пропав апетит. Він щойно закінчив розповідати Ронові, Герміоні й Джіні про те що сталося, хоч у цьому й не було великої потреби.

Новина розлетілася блискавично: Плаксива Мірта, очевидно, вважала за свій обов’язок вигулькувати в кожнісінькому туалеті замку, розносячи цю вістку; Мелфоя в шкільній лікарні вже провідала Пенсі Паркінсон; не гаючи часу, вона почала скрізь паплюжити Гаррі, а Снейп розповів викладачам усі подробиці того, що сталося. Гаррі вже довелося пережити страшенно неприємні п’ятнадцять хвилин у товаристві професорки Макґонеґел, яка сказала, що йому дуже пощастило, як його відразу не вигнали, і що вона від усього серця підтримує призначене Снейпом покарання щосуботи до кінця семестру.