Перше Правило Чарівника

— Він каже, це той, хто боровся з вогнем.

— Той, хто боровся з вогнем?.. — Нахилився вперед Річард. — А що це за звір?

Келен дивилася в його пронизливі очі. Рівним голосом вона відповіла:

— Один з людей Даркена Рала.

— Я розумію, — Річард відкинувся.

Він знав. Келен зрозуміла, що він знав це ще до того, як поставив запитання. Йому хотілося знати, чи скаже вона правду.

— А що це за люди? Ті, хто боряться з вогнем?

Келен запитала старійшин, що вони знають про цих людей. Виявилося, тільки Савідлін згоден говорити на цю тему.

Коли він закінчив, Келен повернулась до Річарда.

— Ті, хто бореться з вогнем, бродять по країні і змушують всіх виконувати укази Даркена Рала, що забороняють розводити вогонь. Вони бувають дуже жорстокі. Савідлін каже, що кілька тижнів тому двоє прийшли в село, заявили, що вогонь — поза законом, і почали погрожувати, що коли Плем'я Тіни відмовиться підкоритися, то вони приведуть з собою інших. І тоді мисливці вбили їх. Плем'я Тіни вірить, що, якщо з'їсти ворога, можна знайти його мудрість. Так ти пізнаєш ворогів. Це головна мета подібних бенкетів. Це ще і зустріч з духами предків.

— Я з'їв достатньо, щоб задовольнити старійшин?

Келен здригнулася від виразу, що з'явився у нього на обличчі. Їй захотілося втекти геть.

— Так.

Річард підкреслено акуратно відклав убік м'ясо. На обличчі у нього знову заграла усмішка. Звертаючись до Келен, він подивився на оточуючих його дівчат і обійняв за плечі двох, що сиділи ближче до нього.

— Келен, зроби ласку. Принеси з мого мішка яблуко. Мені потрібно позбутися цього смаку в роті.

— У тебе що, ноги не ходять? — Огризнулася Келен.

— Ходять. Але мені потрібен час, щоб вирішити, з якою з цих красунь спати.

Келен встала, обдарувавши Птахолова обуреним поглядом, і попрямувала до будинку Савідліна. Вона рада була опинитися подалі від Річарда і подалі від цих дівчат, які так й горнулися до нього.

Її нігті до крові вп'ялися в долоні. Нічого не помічаючи, Келен брела повз щасливих людей. Танцюристи танцювали, барабанщики барабанили, діти сміялися. Слідом їй мчали поздоровлення і побажання щастя. Келен хотілося, щоб хто-небудь сказав таке, за що можна було б від душі його вдарити.

Опинившись перед будинком Савідліна, вона увійшла всередину і повалилася на шкуру, яка вкривала підлогу, безуспішно намагаючись стримати ридання. Всього лише кілька хвилин, і вона знову візьме себе в руки. Річард робить те, що вимагають люди Племені Тіни. Вона сама обіцяла Птахолову, що Річард це зробить. Вона не має права злитися. Не має права. Річард не належить їй. Келен ридала від розпачу. Вона не має права на це почуття, не має права злитися на нього. Але вона злиться. Вона в сказі.

Вона згадала, що сказала Птахолову: біда створена її власними руками, наслідки впадуть на неї, наслідки, яких вона так боїться.

Річард робить лише те, що необхідно, щоб зібрати раду. Що необхідно, щоб знайти шкатулку і зупинити Рала. Келен змахнула сльози з очей.