Втрачений символ [The Lost Symbol - uk]
- Автор: Браун Дэн
- Серия: Роберт Ленґдон #3
- Год: 2010
- Язык: украинский
- Год: Клуб Сімейного Дозвілля
- ISBN: 978-966-14-0670-3
- Переводчик: Владимир Горбатько
- Жанр: Триллеры
Электронная книга - «Втрачений символ [The Lost Symbol - uk]». Краткое содержание книги:
Роберта Ленґдона, символознавця з Гарварда, терміново запрошують прочитати лекцію в будинку Капітолію у Вашинґтоні. Але замість витонченої публіки професор знаходить п'ять таємничих символів, витатуйованих на відрізаній руці його наставника, масона Пітера Соломона. Ленґдон опиняється у центрі подій за лаштунками одного із найвпливовіших міст Америки. Усе, що здавалося знайомим, перетворилося на повний тіней таємний світ, у якому масонські секрети та до того невідомі одкровення неначе ведуть до однієї надзвичайної та неможливої правди.
Інколи потрібно змінити лише кут зору, щоби побачити світло.
«Він нагнітає мені повітря. Він не хоче, щоб я задихнувся».
Та недовго тривало полегшення, яке відчув професор. З дірочок у отворі раптом почувся моторошний звук. Булькання рідини неможливо було сплутати з жодним іншим звуком. І ця рідина текла до нього в ящик.
Кетрін приголомшено дивилася на потік прозорої рідини, що прямував по одній з трубок до ящика, де лежав Ленґдон. Ця химерна картина скидалася на сценічний номер якогось схибленого фокусника.
«Невже він напомповує воду в ящик?!»
Кетрін щосили смикнулася, ігноруючи різкий біль від дроту, що знову вп'явся їй в зап'ястя. Та нічого не змогла вдіяти — лише сиділа і панічно спостерігала. Вона почула, як Ленґдон почав відчайдушно бахкати по стінках, але коли вода дісталася до нижньої частини ящика, гепання припинилося. На якусь мить запала моторошна тиша. А потім удари відновилися з іще більшою силою та відчаєм.
— Випустіть його! — стала благати Кетрін. — Ви не зробите цього!
— Так, потонути у воді — це дійсно страшна смерть, — зауважив чоловік, спокійно походжаючи колами. — Ваша асистентка Триш може це підтвердити.
Кетрін почула ці слова, але вони не вмістилися в її свідомості.
— Може, ви пригадуєте, колись я мало не потонув, — прошепотів чоловік. — То було біля вашого родинного маєтку на Потомаці. Ваш брат вистрелив у мене, я впав униз, у ярок, і пробив кригу. У тому місці, де колись був місток Зака.
Кетрін з ненавистю та огидою поглянула на нього. «Це він убив мою матір».
— Того вечора боги захистили мене, — сказав він. — І показали мені, як стати одним із них.
Вода, що булькала під головою в Ленґдона, була теплою на дотик, приблизно кімнатної температури. Її вже набігло кілька дюймів завглибшки, і вона повністю покрила всю нижню частину його оголеного тіла. Коли вода поповзла вгору по ребрах, Ленґдон відчув, як невблаганно насувається на нього жорстока реальність.
«Я загину».
Його вкотре охопила паніка, і він знову почав несамовито гепати в ящик.
РОЗДІЛ 101
— Випустіть його! — знову заклинала Кетрін крізь сльози. — Ми зробимо все, що вам потрібно!
Рідина прибувала, і Кетрін почула, як Ленґдон іще відчайдушніше закалатав у ящик. Але татуйований монстр лише посміхнувся.
— А з вами набагато легше мати справу, аніж з вашим братом. Мені чимало довелося пововтузитися з Пітером, поки він виказав мені свої таємниці...
— Де він? — скрикнула Кетрін. — Де Пітер?! Кажіть! Ми зробили точно так, як ви хотіли! Ми розшифрували піраміду і...
— Ні, ви не розшифрували піраміду. Ви намагалися надурити мене. Приховали інформацію і привезли з собою агента держбезпеки. Не така поведінка заслуговує на мою винагороду.
— Ми не мали вибору, — відказала Кетрін, захлинаючись слізьми. — ЦРУ вас розшукує. Вони змусили нас їхати зі своїм агентом. Я все вам розповім, тільки випустіть Пітера! — Кетрін чула, як Ленґдон кричить і гепає в ящик, і бачила, як прибуває вода. Вона знала, що часу в неї обмаль.
А чоловік у татуюваннях задумливо потер підборіддя і спокійно спитав:
— Отже, на майдані Франкліна на мене чатують агенти ЦРУ?
Кетрін не сказала нічого. Тоді чоловік ухопив своїми велетенськими долонями її за плечі і повільно потягнув уперед. Зв'язані руки Кетрін були зафіксовані за спинкою стільця, тому її плечі пронизав нестерпний біль. Іще трохи — і вони повискакують із суглобів.
— Так! — скрикнула вона. — На майдані Франкліна вас ждуть агенти!
Мучитель потягнув іще сильніше.
— Яка адреса вказана на маленькій піраміді?
Біль у зап'ястях та плечах став нестерпним, але Кетрін мовчала.
— Краще скажіть зараз, Кетрін, інакше я поламаю вам руки, а потім — знову спитаю.
— Вісім! — вигукнула, охнувши від болю. — Пропущена цифра — вісім! На горішньому камені написано: Ця таємниця криється в Цьому Ордені — Франклін-сквер, вісім! Присягаюся! Мені більше нема чого вам сказати! Адреса — майдан Франкліна, вісім.
Та чоловік і далі тримав її за плечі.
— Це все, що я знаю, — кричала Кетрін. — Ось вам адреса! А тепер відпустіть мене! Випустіть Роберта з отого ящика!
— Та я б і випустив, — мовив чоловік, — але є одна проблема. Я не зможу потрапити до майдану Франкліна, вісім, бо мене там спіймають. Скажіть, а що за тією адресою?
— Я не знаю!
— А символи на основі піраміди? На нижній стороні? Ви знаєте, що вони означають?