![Втрачений символ [The Lost Symbol - uk] - Читать Любимую Русскую Полную Книгу 👉 Read-E-Book.com](/uploads/posts/books/2/9/9/0/9/vtrachenij-simvol-the-lost-symbol-uk-download.jpg)
Втрачений символ [The Lost Symbol - uk]
- Автор: Браун Дэн
- Серия: Роберт Ленґдон #3
- Год: 2010
- Язык: украинский
- Год: Клуб Сімейного Дозвілля
- ISBN: 978-966-14-0670-3
- Переводчик: Владимир Горбатько
- Жанр: Триллеры
Электронная книга - «Втрачений символ [The Lost Symbol - uk]». Краткое содержание книги:
Роберта Ленґдона, символознавця з Гарварда, терміново запрошують прочитати лекцію в будинку Капітолію у Вашинґтоні. Але замість витонченої публіки професор знаходить п'ять таємничих символів, витатуйованих на відрізаній руці його наставника, масона Пітера Соломона. Ленґдон опиняється у центрі подій за лаштунками одного із найвпливовіших міст Америки. Усе, що здавалося знайомим, перетворилося на повний тіней таємний світ, у якому масонські секрети та до того невідомі одкровення неначе ведуть до однієї надзвичайної та неможливої правди.
Інколи потрібно змінити лише кут зору, щоби побачити світло.
«Невже вони й справді забули?» — подумав Малах.
Відлуння цього древнього мистецтва чулося в кожному куточку світу — від містичних кабалістів юдаїзму до езотериків-суфістів у ісламі. Його залишки збереглися в таємничих ритуалах християнства, у його богоспоживальному ритуалі святого причастя, в ієрархії святих, ангелів та демонів, у заклинаннях та ритуальних співах, в астрологічній підоснові церковних календарів, у священицьких рясах, а також в обіцянці вічного життя. Навіть у наш час християнські священики виганяють злих духів, вимахуючи кадилами, калатаючи у священні дзвони та окропляючи святою водою. Християни і досі практикують надприродне мистецтво вигнання бісів — древній ритуал їхньої віри, що потребував здатності не лише виганяти демонів, а й викликати їх.
«Але вони все одно нездатні побачити своє минуле».
Ніде містичне минуле церкви не проявлялося так очевидно, як в її епіцентрі. У місті-державі Ватикан, посеред площі Святого Петра стоїть великий єгипетський обеліск. Висічений за тринадцять століть до першого подиху Христа, цей містичний та незбагненний моноліт здається тут недоречним, ніби не має стосунку до сучасного християнства. Однак він там стоїть. У самому серці Христової церкви. Як кам'яний маяк, що волає бути почутим. Як нагадування тим нечисленним мудрецям, які ще не забули, звідки все пішло. Ця церква, зроджена з древніх таємниць, і досі зберігає їхні обряди та символи.
А один символ — найважливіший і найвищий.
Олтарі, ризи, шпилі та священні книги прикрашає єдиний образ християнства — образ безцінної людської істоти, принесеної в жертву. Християнство краще, ніж будь-яка інша віра, розуміло перетворювальну силу пожертви. Навіть зараз, на честь пожертви, зробленої Ісусом, його послідовники роблять свої слабенькі персональної пожертви: постяться, не споживають м'яса на Великий піст, сплачують десятину...
«Звісно, всі ці пожертви не мають сили, вони марні. Без крові немає істинної пожертви».
Сили Темряви віддавна звикли до кривавих жертвоприношень і стали від того такими могутніми, що силам добра насилу вдавалося стримувати їх. Невдовзі Світло померкне назавжди і адепти Темряви вільно гулятимуть у свідомості людей.
РОЗДІЛ 97
— Майдан Франкліна, номер вісім мусить існувати, — наполягала Сато. — Перевір іще раз!
Нола Кей сіла за стіл і поправила навушники.
— Пані, я вже скрізь перевірила... немає такої адреси в окрузі Колумбія.
— Але ж я стою зараз на дахові номера першого на майдані Франкліна, — відказала Сато. — Мусить бути й номер восьмий!
«Директор Сато — на дахові будинку?»
— Зачекайте, не вимикайтеся. — І Нола почала новий пошук. Спочатку їй хотілося розповісти директорці про хакера, але зараз Сато просто зациклилася на майдані Франкліна, номер вісім. До того ж Нола не мала ще про хакера повної інформації. «Тільки працювати заважає, чортів мисливець за хакерами!»
— Ага, — мовила Нола, вдивляючись в екран. — Тепер я бачу, в чому проблема. Майдан Франкліна, один — не адреса, а назва будинку. А офіційна адреса — вулиця К, номер тринадцять-нуль-один.
Та ця інформація лише роздратувала начальницю.
— Ноло, я не маю часу пояснювати тобі: піраміда чітко вказує на адресу — майдан Франкліна, вісім.
Нола аж підстрибнула у своєму кріслі. «Піраміда вказує конкретне місцеположення?»
— Напис читається таким чином, — продовжила Сато. — Ця таємниця криється в Цьому Ордені. Майдан Франкліна, вісім.
Нола не одразу в'їхала в почуте.
— Орден... це як масонська організація або ж братство?
— Здається, що так, — відповіла Сато.
Нола на мить замислилася, а потім знову почала набирати текст.
— Пані, а може, номери на майдані з роками змінилися? Тобто якщо ця піраміда й справді така древня, як стверджує легенда, то, можливо, на час її створення номери на майдані Франкліна були інші? Зараз я здійснюю пошук без «номер вісім»... Я ввела ключові фрази «орден», «майдан Франкліна» та «Вашинґтон, О. К.»... Можливо, у такий спосіб ми знайдемо, чи дійс... — Раптом Нола замовкла на півслові, побачивши результати пошуку.
— Що ти знайшла? — вимогливо спитала Сато.
Нола прикипіла поглядом до екрана: перший результат у списку — видовищна Велика єгипетська піраміда, яка слугувала схематичним фоном для головної сторінки, присвяченої споруді на майдані Франкліна. І ця споруда була не схожа на жодну іншу на цьому майдані.
Та й на решту споруд у цьому місті.
Нола заціпеніла не тому, що її вразила химерна архітектура цієї будівлі. Нолу вразив опис її призначення. Текст на веб-сторінці сповіщав, що цю незвичну будівлю споруджено як містичне святилище, спроектоване для власних потреб... одним древнім таємничим орденом.