Ежені Гранде. Селяни
- Автор: де Бальзак Оноре
- Серия: Вершини світового письменства #38
- Год: 1981
- Язык: украинский
- Год: «Дніпро»
- Переводчик: Елеонора Ржевуцька
- Жанр: Классическая проза
Электронная книга - «Ежені Гранде. Селяни». Краткое содержание книги:
Усі впізнали голос дядька Фуршона, якому цей куплет безперечно припав до вподоби, а Муш підспівував йому дискантом,
— Ну, й нализалися ж вони! — гукнула стара Тонсар своїй невістці.— Твій батько червоний, як пічка, а хлопця хитає, як лозу.
— Привіт! — вигукнув старий. — Багато тут усякої погані набралося!.. Привіт! — сказав він своїй внучці, спіймавши її в обіймах Бонебо. — «Привіт тобі, займана Маріє, сатана з тобою, проклята ти в жонах» і так далі… Привіт чесній компанії! Приструнчили вас! Можете розпрощатися із своїми снопами! Є новини. Казав же я вам, що поміщик вас із світу зживе. Ну, от він вас і пошмагає законом!.. От що значить боротися з панами! Пани наробили стільки законів, що мають їх на всяку нагоду.
Шановний оратор раптом страшенно гикнув, від чого його думки набрали іншого напряму.
— Якби Вермішель був тут, я дихнув би йому просто в пику, він мав би тоді уявлення, що таке алікантське вино! Ну, й вино! Якби я не був бургундцем, я б хотів бути іспанцем! Божественне вино! Напевно, папа цим самим вином справляє обідню! Ну й винище! Я знов молодий!.. Слухай, Куцане, якби твоя жінка була тут… я б її знайшов молодою! Куди там нашому вареному до іспанського!.. Варт зробити революцію заради того тільки, щоб потрусити льохи!..
— Яка ж новина, татусю? — спитав Тонсар.
— Годі з вас жнив: Оббивальник заборонить вам збирати колоски.
— Заборонить збирати колоски!.. — закричали відвідувачі шинку в один голос з перевагою пронизливих нот чотирьох жінок.
— Так, — сказав Муш, — він привезе постанову, оголосить її через Груазона, розклеїть по кантону, і тільки тим, хто матиме посвідки про бідність, можна буде збирати колоски.
— І гарненько зрозумійте ще те, — сказав Фуршон, — що хапальники з чужих громад не будуть допущені.
— Отак! Отак! — сказав Бонебо. — Ні моя мати, ні я, ні твоя мати, Годен, не зможемо тут збирати колоски? Оце так жарти начальства! Я їм дуже набрид!.. От! Чи не з пекла виліз цей генерал-мер!..
— Ну, а ти, Годен, як і раніш, збиратимеш колоски? — спитав Тонсар підмайстра каретника, який розмовляв дуже зблизька з Катрін.
— В мене нічого нема, я бідняк, — відповів той. — Я буду вимагати собі посвідки.
— Отже, що батькові дано за видру, моє маляточко? — говорила вродлива шинкарка Мушеві.
Хоч і знемагаючи від трудного травлення, з поглядом, затуманеним від двох пляшок вина, Муш, сидячи на колінах у Тонсарші, схилив голову на шию тітці й ухильно прошепотів їй на вухо:
— Не знаю, але в нього є золото!.. Коли ви беретеся цілий місяць годувати мене досхочу, я, може, й розшукаю його тайничок. Є в нього одна така місцинка.
— У батька є золото!.. — сказала Тонсарша на вухо чоловікові, що панував своїм голосом над загальним шумом від палкої суперечки, в якій взяли участь всі відвідувачі.
— Цить! Груазон! — вигукнула стара.
У шинку одразу настала глибока тиша. Коли Груазон був уже досить далеко, стара Тонсар подала знак, і знову почалася суперечка у питанні, чи збирати, як раніш, колоски без усяких посвідок про бідність.
— А все ж доведеться вам підкоритися, — сказав дядько Фуршон, — бо Оббивальник поїхав до префекта просити в нього солдатів на підтримування порядку. Вас переб'ють, як тих собак… Ми й насправді собаки!.. — прокричав старий, намагаючись перебороти неповороткість, якою скувало йому язик іспанське вино.
Ця друга заява Фуршона, хоч яка безглузда вона була, нагнала на присутніх задумливість: їм вірилося, що уряд здатен без жалю їх перебити.
— Такі ж заколоти були біля Тулузи, де я стояв у гарнізоні,— сказав Бонебо, — ми пішли вперед: селян порубали, поарештовували… Ну ж і сміху було, як вони пробували боротися з військами! Десятьох засуджено на каторгу, одинадцятьох — в тюрму; розправилися з ними, чого там!.. Солдат солдатом і лишиться, а ви всі шпаки, вас можна порубати, й край!
— Ну, — сказав Тонсар, — чого ж ви всі сполошилися, наче стадо козенят? Що можна відняти в моєї матері або в моїх дочок?.. Посадять у в'язницю?.. Що ж, посидимо і в в'язниці. Оббивальникові всієї округи в тюрму не засадити. До того ж, вони далеко краще годуються на королівські гроші, ніж у себе дома, арештанти оті, та й взимку їм тепліше.
— Усі ви дурні! — промичав дядечко Фуршон. — Краще потрошку обсмоктувати пана, ніж прямо нападати на нього! Однаково вас всіх замотають! Коли каторга вам мила, тоді справа інша. Там, правда, менше роботи, ніж на полі, а зате — неволя.
— А може, — сказав Водуайє, який виявився одним з найщиріших порадників, — буде краще, щоб хтось із нас не пошкодував своєї шкури й визволив наш край від цього лютого звіра, що зробив собі нору біля Авонської брами…