Пригоди в оргазмотроні

Конвенція нарахувала 35 учасників, включно з представниками Норвегії, Ізраїлю, Аргентини та Британії. А. С. Нілл приїхав із Саммергілла, але перед тим, як вирушити до Мену, він прочитав лекцію для переповненої аудиторії слухачів у Новій школі соціальних досліджень, під час якої його часті посилання на Райха віталися вибуховими аплодисментами. «То були чудові, захопливі часи, — пригадував вегетотерапевт Мортон Гершковіц. — Там відчувалася joie de vivre[77]. Здавалося, що ми стоїмо в авангарді людей, які бралися творити зміни».

Оргономісти оглянули будівельний майданчик зверху пагорба, що височів над Додж-Понд, де саме починалося зведення перманентної та більш суттєвої Обсерваторії, — проект, до фінансування якого долучився кожен з них, мав бути зданий в експлуатацію наступного року. У будівлі мали розміститися лабораторія, кабінет та телескоп, які б дали Райхові змогу уже безперервно продовжувати свої біофізичні дослідження (тоді Райх саме працював над серією видань «Основні оргономічні функційні рівняння», в якій мав пояснювати внутрішній механізм роботи його машини вільної енергії).

Модерністська споруда, зведена з різнобарвного рваного каменю, зі стінами у два фути[78] завтовшки, обсерваторія мала агресивний й дебелий вигляд — майже як продовження особи Райха. Сам Райх також долучився до будівництва й плекав подальші амбіції, які, однак, перестали розвиватися на стадії так і нереалізованих в Оргононі планів: Оргонний дослідницький госпіталь, Оргонний дослідницький університет та фабрика з виробництва акумуляторів оргонної енергії. Він найняв архітектора, який накидав декілька ескізів й навіть розчистив для забудови лісисту місцевість, яку ще й по сьогодні називають «лікарняним полем». Обходити пішки свої володіння, маркуючи червоними прапорцями уявні стіни ще не зведених будівель, було одним з улюблених хобі Райха.

Існують записи того, як Райх навчав оргономістів. Він мав славу владного, домінантного, наполегливого наставника, гучний голос якого промовисто ряснів його німецьким акцентом. «Так чи ні? Все зрозуміли?» — запитував він, залишаючи їм стільки часу для роздумів, аби ті встигнули застрибнути хоча б в останній вагон потяга його думок, що мчав без упину. Коли він запитував, вони усі гуртувалися до відповіді, мов ті школярі, а він заохочував їх: «Так, ви дуже близько!.. Наведіть мені конкретний приклад! Уперед, сміливіше!». Виходячи з того, що всі вони вже віддали було свої тіла на лікування Райху, то й віддатися йому інтелектуально їм уже було легше. «Райху, якщо на чистоту, то в мене складалося враження, що, певне, жоден із скликаних 1948 року працівників і уявлення зеленого не мав, про що ти говорив, — А. С. Нілл писав Райху після літньої конференції, продовживши: — І я не виняток».