Сліпобачення
- Автор: Уоттс Питер
- Год: 2018
- Язык: украинский
- Год: Видавництво Жупанського
- ISBN: 978-966-2355-99-4
- Переводчик: Анатолий Питик
- Жанр: Космическая фантастика
Электронная книга - «Сліпобачення». Краткое содержание книги:
Кінець XXI століття. Розбалансоване людство, яке і без того стоїть на порозі багатьох викликів і невідворотних змін, зіштовхується з новою проблемою принципово іншого рівня — першим контактом. Та чи так легко контактувати з тим, хто, роздивляючись тебе майже упритул, сам не бажає з'являтися у фокусі твого зору? Надто, якщо і зір, і всі інші чуття, на які людство покладалося протягом мільйонів років своєї земної еволюції, виявляються нічого не вартими, коли справа доходить до комунікації з «іншими», які формувалися за геть інакших умов, і для яких всі людські поняття і концепції поведінки нічого не варті, як позбавлене сенсу навіть саме розуміння контакту.
Космічний корабель «Тезей» — вершинне досягнення земних технологій — вирушає на периферію Сонячної системи, щоб спробувати дізнатися про тих, хто кілька років тому несподівано відвідали Землю, за одну мить просканували її у всіх можливих спектрах і так само блискавично зникли, останньої миті надіславши кудись за межі Сонячної системи сигнал невідомого змісту. Лік іде на місяці, адже невідомо, з якою метою «інші» здобували інформацію про Землю та її мешканців, водночас уникаючи жодних контактів.
Десь на самій межі Сонячної системи на орбіті недосформованої зірки ховається посланець іншого світу, з яким «Тезей» має вийти на контакт, з’ясувати його природу і вирахувати потенційну загрозу, яку він може нести Землі.
Попередник розширеного фенотипу Шпінделя й Каннінґема сьогодні вже існує в особі такого собі Метью Наґла[255]. Зрощені протези, що дають їм змогу синтетично сприймати дані з лабораторного обладнання, спираються на неймовірну пластичність сенсорних зон кори головного мозку: слухову зону можна перетворити в зорову, просто підключивши оптичний нерв до слухової ділянки (якщо зробити це на достатньо ранній стадії[256],[257]). Карбоплатинові імплантати Бейтс кореняться в нещодавній розробці металевих м’язів[258],[259]. Іронічна зневага Саші стосовно психіатрії двадцятого століття пов’язана не лише з (обмеженим) особистим досвідом, а й з кількома дослідженнями[260],[261], що зривають завісу таємничості з так званого розладу множинної особистості. (Проблеми із самою концепцією немає, лише з діагнозом.) Різновид фібродисплазії, що вбиває Челсі, заснований на симптомах, описаних Капланом з колегами[262].
І повірите ви чи ні, а ті стражденні обличчя, які Сарасті використовував наприкінці книжки, є абсолютно реальною формою статистичного аналізу: так звані «обличчя Черноффа[263]», які значно ефективніші за звичні графіки й таблиці для передачі головних характеристик пакету даних[264].
Про автора
Пітер Воттс /1958 р. н./ — всесвітньовідомий письменник першого ешелону жорсткої наукової фантастики. Попри таке визначення жанру, більшість його творів виходить навіть за межі самої фантастики, і їх можна умовно назвати літературою (про) людей майбутнього. Послуговуючись здобутками сучасної науки у царині психології, психіатрії, антропології, фізики, хімії та біології, Пітер Воттс у своїх творах постійно фокусує увагу на важливій для сьогодення та критично важливій для дня прийдешнього проблематиці подальшого шляху розвитку людства і можливості його трансформації у щось інше, окреслює питання транс- та постгуманізму, розмірковує над можливостями людського самоусвідомлення, а також розглядає ті ймовірні виклики, перед якими людство ризикує постати вже у зовсім недалекому майбутньому.
Обшир проблем, які Пітер Воттс порушує у своїй творчості, надзвичайно широкий і розмаїтий: починаючи від класичних — «чим є людина?», «що таке розум?» та «чи так вже нам потрібне самоусвідомлення для ефективної конкуренції з іншими організмами?» — аж до самої (не)можливості контакту з «іншими», а також «яким може виявитися наш творець (бог) і чи варто нам взагалі з ним зустрічатися?»
Твори Пітера Воттса можна справедливо вважати літературою майбутнього, і не лише в сенсі фантастики, але й у найширшому значенні літератури як такої. А його майстерний письменницький хист і чималі знання в найрізноманітніших галузях сучасної науки забезпечують потужне підґрунтя для його текстів, якими справедливо захоплюється увесь світ і які своєю появою суттєво змінили значення і ландшафт сучасної фантастичної літератури.
Інформація видавця
Воттс, Пітер.
В79 Сліпобачення: роман / Пітер Воттс; з англ. пер. А. Пітик, К. Грицайчук. Людина, що відправила у космос вампіра: передмова / Володимир Арєнєв — К.: Вид-во Жупанського, 2018. — (Ad Astra) — 384 с.
ISBN 978-966-2355-99-4
УДК 821.111(71)'06-312.9
Редактор Леся Пішко
Відповідальний редактор Олексій Жупанський
Цей текст захищений Законом України «Про авторське право і суміжні права».
Виключне право на видання цього тексту належить Видавництву Жупанського.
Будь-яке цитування тексту, його відтворення чи публікація можливі лише з дозволу видавництва.
BLINDSIGHT © 2006 by Peter Watts
THE COLONEL © 2014 by Peter Watts
255
BBC News. 2005. Brain chip reads man's thoughts. March 31. Story online at http://news.bbc.co.Uk/go/pr/fr/-/1/hi/health/4396387.stm
256
Weng, J. et al. 2001. Autonomous Mental Development by Robots and Animals. Science 291: 599–600.
257
Von Melchner, L, et al. 2000. Visual behaviour mediated by retinal projections directed to the auditory pathway. Nature 404: 871–876.
258
Baughman, R.H. 2003. Muscles made from metal. Science 300: 268–269.
259
Weissmuller, J., et al. 2003. Change-induced reversible strain in a metal. Science 300: 312–315.
260
Piper, A., and Merskey, Н. 2004. The Persistence of Folly: A Critical Examination of Dissociative Identity Disorder. Part I.The Excesses of an Improbable Concept. Can. J. Psychiatry 49: 592–600.
261
Piper, A., and Merskey, H. 2004. The Persistence of Folly: A Critical Examination of Dissociative Identity Disorder. Part II. The Defence and Decline of Multiple Personality or Dissociative Identity Disorder. Can.J. Psychiatry 49: 678–683.
262
Kaplan, F. S., et al. 1998. The Molecules of Immobility: Searching for the Skeleton Key. Univ. Pennsylvania Orthopaedic J. 11:59–66. Available online at http:// www.uphs.upenn.edu/ortho/oj/1998/oj11 sp98p59.html
263
Chernoff, H. 1973. Using faces to represent points in k-dimensional space graphically. Journal of the Americal Statistical Association 68: 361–368.
264
Wilkinson, L. 1982. An experimental evaluation of multivariate graphical point representations. Human Factors in Computer Systems: Proceedings. Gaithersberg, MD, 202–209.