Євангелія від Ісуса Христа

Наступного ранку новина швидко облетіла Віфанію, повсюди лунали славослів’я Господу, й навіть люди дуже стримані, які спершу сумнівалися в тому, що на цій маленькій землі можна творити такі великі чуда, й ті, кінець кінцем, не мали іншого виходу, крім як здатися, коли постав перед ними оновлений Лазар, до якого зовсім не тулилося прислів’я, що він міг би продавати здоров’я, бо він роздавав би його й безкоштовно, якби воно в нього було, бо мав хоч і хворе, але добре серце. Біля воріт будинку вже юрмилися цікаві, котрі хотіли побачити чудотворця на свої власні очі, які ніколи не брешуть, а по змозі й доторкнутися до нього рукою, щоб остаточно переконатися в його існуванні. Також до будинку Лазаря й Марфи почали стікатися недужі, одні на власних ногах, інших родичі несли на ношах або на спині, й незабаром вузенька вуличка, де стояв будинок, була вся запруджена народом. Ісус велів міському глашатаю, якого відрядили йому на допомогу, оголосити, щоб усі йшли на головний майдан, і він там приєднається до них, але народ був не такий дурень, щоб, тримаючи в кулаці пташку, розтиснути пальці й дозволити їй полетіти. Унаслідок такої обачності чи недовіри ніхто з місця не зрушив, й Ісусові довелося, як і будь-кому з нас, простих смертних, просто вийти з хвіртки — не загриміла музика, не спалахнуло осяйне світло, не задвигтіла земля, й небо залишилося нерухомим. Ось і я, сказав він, намагаючись говорити якнайприроднішим голосом, але навіть якби це йому вдалося, самі по собі слова, мовлені тим, ким вони були мовлені, примусили всіх жителів села впасти навколішки. Спаси нас! — кричали одні. Вилікуй мене! — благали інші. Ісус зцілив одного німого, який, позбавлений дару мови, не зміг його про це попросити, а всім іншим наказав розійтися по домівках, бо в них було мало віри, а повернутися сюди завтра, але спочатку, сказав він їм, усі повинні покаятися у гріхах, бо Царство Боже близько, й час незабаром завершиться, тобто те саме, що говорив усім. Ти справді Син Божий, запитав хтось у нього, й Ісус відповів загадковою фразою, до чого уже звикли всі ті, кому довелося чути його раніше: Якби я ним не був, то Бог радше зробив би тебе німим, аніж дозволив поставити мені це запитання.